Класіфікація та асортимент скляних товарів

Класіфікація та асортимент скляних товарів

24

ПЛАН:

ВСТУП...............................................................................................................3

РОЗДІЛ І. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА АСОРТИМЕНТ СКЛЯНИХ ТОВАРІВ, ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ СПОЖИВЧИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ

1.1. Класифікація скляних виробів..............................................................5

1.2. Асортимент скляних товарів.................................................................6

1.3. Фактори формування споживчих властивостей й асортименту скляних товарів.........................................................................................................9

1.4. Маркування скляних товарів..............................................................11

РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ДЕГУСТАЦІЙНОГО ПОСУДУ

ВИСНОВОК...................................................................................................26

ВСТУП

Склоробство виникло в IX - Х столітті в Росії, набагато раніше, ніж в Америці (XVII ст.) і раніше, ніж у багатьох інших країнах Західної Європи (Англії, Швеції, Венеції, Богемії, Лотарингії, Нормандії й ін.) [1].

Загальний промисловий підйом, що почався за царювання Петра I, захопив і скляну справу. Розвиток склоробного виробництва був викликаний великим попитом на скляні вироби - шибка, дзеркала, посуд, що не могли задовольнити існуючі ще в XVII столітті в Московській Русі старі скляні заводи (Духанський, Измайловський, Черноголовський) і прагненням відмовитися від дорогого ввозу закордонного скла. Асортимент виробів посудного цеху Ямбурзького заводу був дуже великим. Так, наприклад, у 1722 році завод випускав: чарки пивні з кришками і без кришок, чарки винні і горілочні різних розмірів, склянки пивні, горілочні, різні пляшки, лампади, сільнички, огіркові чаші, кишенькові фляги, чорнильниці і т.д.

З вищенаведених історичних даних, можна зробити висновок, що тема склоробного виробництва була актуальна ще 250 років тому.

У наш час зберігаються традиції і секрети старих майстрів, уміння працювати зі склом передається на генетичному рівні з покоління в покоління. Час диктує нові тенденції, але основи ремесла залишаються непорушними.

Сьогодні підприємства нашої країни роблять продукцію зі скла і кришталю: чарки, келихи, фужери, графини, глечики, склянки, пивну серію, високомистецькі штофи, салатники, сортові вази, вази для декорації інтер'єрів, парфумерну тару, сулії медичного призначення, що відповідають самому вимогливому смаку.

Поряд з вітчизняними виробниками борються за ринок збуту і визнані світові лідерів по виготовленню скляного посуду, такі як: Скляні заводи «KAVALIER» Чехії, Італійська фірма "Carlo Giannini" і т.д.

Актуальність даної теми курсової роботи очевидна, тому що розвиток склоробного виробництва - один зі складових факторів розвитку економіки нашої країни.

Тема роботи: Формування асортименту виробів із звичайного скла в умовах ринку та їх якість.

Мета роботи: аналіз асортименту, конкурентноздатності і якості скляного посуду на підставі вивчення даної проблеми.

Предмет дослідження: в даній роботі був розглянутий вплив формування асортименту на вироби із скла, а також поліпшення їх якості в умовах ринку.

Методи: теоретичний аналіз, літературні джерела, узагальнення, практичний досвід авторів по даній темі.

Структура роботи: курсова робота складається з двох розділів, вступу, висновків, додатків та використаної літератури.

РОЗДІЛ І. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА АСОРТИМЕНТ СКЛЯНИХ ТОВАРІВ, ФАКТОРИ ФОРМУВАННЯ СПОЖИВЧИХ ВЛАСТИВОСТЕЙ

1.1. Класифікація скляних виробів

Скляні вироби відповідно до призначення підрозділяють на три класи:

- побутові;

- архітектурно-будівельні;

- технічні [3].

До побутових скляних виробів відносять посуд, художньо-декоративні вироби для прикраси інтер'єра, лампові вироби, дзеркала.

Скло - це аморфне тіло, яке одержують при переохолодженні розплаву незалежно від складу й температурної області затвердіння. При поступовому збільшенні в'язкості воно набуває механічних властивостей твердого тіла.

Класифікують скло за походженням, хімічним складом, основними властивостям і призначенням. Для виготовлення побутового посуду й декоративних виробів використовують оксидне скло, у якому основними склоутворювачами є оксиди кремнію, бору, алюмінію та ін.

Види скла, у яких основним склоутворювачем є оксид кремнію - SiО2, називають силікатними, скла, де основними склоутворювачами служать оксиди бору й кремнію, - боросилікатними, а скло з основним склоутворювачем у вигляді оксидів алюмінію, бору й кремнію - алюмоборосилікатними. Ці оксиди утворюють основу структури скла й визначають його найважливіші властивості.

Крім названих кислотних оксидів до складу скла входять оксиди лужних і лужно-земельних металів. З лужних оксидів використовують оксиди натрію - Nа2О, оксиди калію - К2О, оксиди літію - Li2О; з лужно-земельних - оксиди кальцію - СаО, оксиди магнію - МgО, оксиди цинку - ZnО, оксиди барію - ВаО, оксиди свинцю - РbО. Кожен оксид привносить притаманні йому властивості. Тому багато властивостей скла залежать від його хімічного складу. Склад скла виражають через складаючі його оксиди [3].

Відповідно до Держстандарту 24315-80 скло для побутового посуду й декоративних виробів підрозділяють на наступні види:

натрій-кальцій-силікатне, спеціальне побутове, кришталеве (містить не менше 10 % оксидів свинцю, барію, цинку);

малосвинцевий кришталь (18-24% РbО), свинцевий кришталь (24- 30% РbО);

високосвинцевий кришталь (30% і більше РbО);

барієвий кришталь (не менше 18 % ВаО).

До спеціального побутового скла відносять жаростійке боросилікатне й алюмоборосилікатне скло. Для виготовлення кухонного посуду застосовують також ситали. Це непрозорі білого кольори склокристалічні матеріали високої термостійкості. Їх виготовляють шляхом напрямленої кристалізації літійалюмосилікатного скла в процесі спеціальної термічної обробки [9].

1.2. Асортимент скляних товарів

Асортимент скляних товарів досить динамічний і змінюється у зв'язку з постійним розвитком науки, станом технології виробництва, характером споживчого попиту, зміною стильових напрямків. Асортимент виробів побутового призначення класифікують за призначенням й умовами експлуатації, складом і забарвленням скла, методом формування й характером термічної обробки, видами (найменуваннями), розмірами, фасонами виробів, методами і складністю декорування, комплектністю.

За призначенням побутові товари підрозділяють на посуд і декоративні вироби для сервіровки стола й прикраси інтер'єру, господарський посуд для зберігання харчових продуктів і домашнього консервування, кухонний посуд для приготування їжі, лампові вироби (лампові резервуари, лампове скло) і дзеркала.

За складом скла розрізняють посуд з натрій-кальцій-силікатного, спеціального побутового й кришталевого скла. Столовий посуд виготовляють із натрій-кальцій-силікатного скла, кришталю різних видів, а також із глушеного боросилікатного скла; господарський посуд - з натрій-кальцій-силікатного скла з добавками, які підвищують хімічну й термічну стійкість; кухонний - зі спеціального побутового скла й ситалів.

За забарвленням розрізняють посуд зі скла безбарвного, кольорового (фарбованого) і накладного (двох- і багатошарового). Назви кольоровому склу дають за кольором тону (жовті, зелені, рожеві й т. д.), за природою барвника (кобальтові, марганцеві), за аналогією з дорогоцінними каменями: рубіни (червоні), топази (жовтувато-коричневі), сапфіри (ясно-сині), смарагди (ясно-зелені).

За способом формування розрізняють посуд ручного, вільного, машинного видування, пресований, пресовидувний, багатостадійного формування, молірований, відцентрового виготовлення [3].

За способом термічної обробки розрізняють посуд незміцнений, тобто відпалений, і зміцнений загартуванням. Переважну масу виробів із сортового скла й всі кришталеві вироби випускають відпаленими. Загартування полягає в нагріванні виробів до 700°С і наступному швидкому й рівномірному охолодженні шляхом обдування повітрям. При цьому в склі виникають високі, рівномірно розподілені залишкові напруги, які підвищують міцність до удару в 5-8 разів, а термостійкість - в 2-3 рази. Зміцнюють загартовуванням деякі види пресованого столового посуду й кухонний посуд з жаростійкого боросилікатного скла.

Види скляного посуду. Існує біля тридцяти найменувань посуду для сервіровки стола; це склянки, бокальчики, чарки, келихи, фужери, глечики, графини, цукорниці, масельнички, вази для сервіровки стола (для фруктів, варення, печива, крему, цукерок, салатники), менажниці та ін. Декоративні вироби - це скляна скульптура, вази для квітів, туалетні прилади, келихи у формі рога, блюда й ін [7].

Кожен вид виробів випускають декількох різновидів (артикулів), які відрізняються розміром і фасоном. За розміром посуд підрозділяють на дрібний, середній, великий і особливо великий. Розмір виробів характеризується діаметром, довжиною або висотою, а розмір порожніх виробів - місткістю.

За фасоном вироби підрозділяють із врахуванням форми корпуса (куля, овал, конус й ін.), наявності приліпних (ручка, ніжка, кришка) і зйомних (корок, кришка) деталей, характером краю (рівний, вирізний) і дна виробів. Посуд випускають із дном звичайної товщини, потовщеним, а також на піддоні (виступ або уступ у нижній частині виробу). Ніжка виробів може бути різної висоти, форми (пряма або фігурна) і обробки (гранована й рівна).

Видувні вази для квітів залежно від складності форми підрозділяють на три групи. Фасон поряд з естетиченими особливостями скломаси й оброблкою багато в чому визначає художню виразність виробів. Він піддається змінам відповідно до вимог стилю. Посуд святкового й подарункового характеру відрізняється складним силуетом, ретельною обробкою й складною формою деталей. Посуд повсякденного побуту має більше прості й цілісні форми.

За способі прикрашання розрізняють посуд гладкий і декорований. Декорований посуд залежно від характеру, складності й художньої ціни обробки ділять на груповий і позагруповий. Обробку групового видувного посуду із сортового безбарвного скла підрозділяють на 1-7-у групи, з кольорового скла - на 3-8-у, з накладного скла - на 4-8-у групи.

Обробку кришталевих виробів відносять до 4-10-ї груп складності. У групу поєднують малюнки однакової складності, але різного сюжету. Їх позначають тризначними номерами, у яких цифра сотень указує на номер групи. Позагрупові вироби характеризуються оригінальністю форм, складними, часто комбінованими малюнками високої художньої цінності. Вони індивідуальні для продукції кожного заводу. Багато виробів з індексом «Н» і реалізовані за договірними цінами відносять до позагрупових [7].

Обробку пресованих виробів на групи складності не підрозділяють. Сучасні тенденції в декорі скляного посуду - розширення гами кольорового скла, комбінація в накладенні кольорового й слабко заглушеного скла, контрастні сполучення в малюнках елементів алмазної грані, матового гравірування, люстри, широке використання малюнків деколі й шовкографії різного сюжету, мальовничих оздоблень фарбами й золотом, часто в комбінації з матуванням. Також популярна гутна обробка виробу.

За комплектністю розрізняють штучні вироби, набори (включають вироби одного виду - набір склянок і т. д.), прибори (містять вироби різних видів одного призначення) - для води, варення, крюшону, туалетні. Вироби комплектів характеризуються єдністю художньо-конструктивного рішення.

Господарський посуд виробляють ручним або механізованим методом з безбарвного й напівбілого скла. Асортимент включає термоси й інші вироби для зберігання їжі - глечики, банки для солінь і варення, бочки, пляшки для зберігання рідин.

Термоси підрозділяють за призначенням на термоси для рідин й їжі (із широким горлом), за місткістю колби, конструкції й матеріалу оболонки (металеві, пластмасові, комбіновані). Кухонний посуд з жаростійкого скла й ситалів представлений каструлями різної місткості, формами для запікання, жаровнями, сковородами. Із ситалу виробляють набори каструль. Посуд з жаростійкого скла піддають загартуванню й не декорують. Ситаловий посуд білих кольорів із гладкою блискучою поверхнею додатково прикрашається малюнками деколі.

1.3. Фактори формування споживчих властивостей й асортименту скляних товарів

Споживчі властивості й основні ознаки асортименту скляних виробів формуються на стадії проектування й конструювання при створенні пробних зразків та у процесі серійного виготовлення. При розробці нових виробів художник враховує умови їх експлуатації, метод формування, необхідність забезпечення зручності користування й довговічності виробів, вимоги художнього стилю й моди. Виходячи із цього, визначають склад і забарвлення скла, конфігурацію виробів у цілому і в деталях, товщину стінки, спосіб декорування та ін.

Пробний зразок повинен бути точно відтворений у серійному (масовому) виробництві. Якість його відтворення, тобто якість виготовлення виробів, залежить від дотримання технології виробництва. Сировинні матеріали склоробного виробництва підрозділяють на основні, або склоутворюючі, і допоміжні.

З основними матеріалами до складу скла вводять кислотні, лужні й лужноземельні оксиди.

Головний кислотний оксид - SiО2 - вводять у скло через кварцевий пісок. Пісок повинен бути вільний від домішок, які забарвлюють скло (оксиди заліза, титану, хрому), і викликають блакитнуваті, жовтуваті, зеленуваті відтінки скла, знижують його прозорість [3].

З підвищенням змісту діоксиду кремнію в склі поліпшуються механічна й термічна міцність, хімічна стійкість, але підвищується температура варки. Оксид бору В2О вводять із борною кислотою або бурою. Він полегшує варіння, поліпшує фізико-хімічні властивості скла.

Оксид алюмінію А12О3 уводять звичайно через глинозем. Його добавка сприяє підвищенню показників міцності й хімічної стійкості скла. Лужні оксиди Nа2О, К2О вводять через вуглекислі (сода, поташ) або сірчанокислі солі. Вони знижують температуру варіння скла, полегшують формування виробів, однак зменшують міцність, термостійкість і хімічну стійкість.

Лужно-земельні оксиди вводять звичайно за допомогою вуглекислих солей. Так, оксид кальцію вводять через крейду або вапняк, оксид магнію - через магнезит або доломіт, оксид свинцю - за допомогою свинцевого сурика або свинцевого глету. Оксиди кальцію, магнію, цинку збільшують хімічну стійкість і термостійкість виробів.

Оксиди барію, свинцю й цинку підвищують щільність, оптичні властивості й тому застосовуються у виробництві кришталю. У виробництві скла широко використовують гірські лужновмісні породи, відходи гірничозбагачувальних комбінатів, кольорової металургії, доменні шлаки, а у великих кількостях - скляний бій.

Допоміжні матеріали полегшують і прискорюють варіння скла, зафарбовують і приглушують його. За призначенням їх підрозділяють на освітлювачі, знебаврлювачі, глушителі, барвники, відновники й окислювачі. Освітлювачі сприяють видаленню зі скломаси газів, які утворюються при розкладанні сировинних матеріалів. Знебарвлювачі гасять або послаблюють небажані кольорові відтінки.

Приглушувачі (фториди й фосфати) зменшують прозорість й обумовлюють біле забарвлення скла. Барвники надають склу потрібних кольорів. Як барвники використовують оксиди або сульфіди важких металів. Забарвлення може відбуватися також за рахунок виділення в склі колоїдних часток вільних металів (міді, золота, сурми).

У сині кольори скло фарбують закисом кобальту, у голубий - окисом міді, у зелений - окисом хрому або ванадію, у фіолетовий - перекисом марганцю, а рожевий - селеном, у бузковий - окисом неодиму, у жовтий - окисом церію, сірчистим кадмієм й ін. Особливо виділяють червоні види скла - рубіни: селеновий, мідний, золотий [7].

1.4. Маркування скляних товарів

Маркування виробів наносять на паперову етикетку, що наклеюють безпосередньо на виріб (застосування силікатного клею не допускається) чи в процесі виготовлення. Маркування споживчої (групової чи індивідуальної) тари, групового упакування з паперу і транспортної тари наносять на паперову етикетку чи штамп.

Допускається не наносити маркірування на споживчу тару, упаковану в транспортну.

У маркуванні виробів на паперовій етикетці вказують наступні дані:

- товарний знак і (чи) найменування підприємства-виробника;

- артикул;

- масову частку оксиду свинцю (тільки для свинцевого кришталю);

- позначення дійсного стандарту [6].

Допускається не вказувати артикул у маркуванні виробів, що упаковуються в індивідуальну тару.

Маркування в процесі вироблення повинні містити товарний знак чи найменування підприємства-виробника.

Склад комплекту чи сервізу вказують на споживчій тарі чи на найбільшому виробі.

Допускається за узгодженням зі споживачем не наносити маркування на вироби чи наносити на частину виробів у партії.

На вироби, призначені для експорту, наносять маркування відповідно до умов договору чи контракту.

У маркуванні споживчої (груповий і (чи) індивідуальної) тари і групового упакування з папера вказують наступні дані:

- товарний знак і (чи) найменування підприємства-виробника;

- найменування виробів;

- артикул;

- кількість виробів в одиниці упакування (для групової тари);

- номер контролера і пакувальника;

- позначення дійсного стандарту.

Для сертифікованої продукції знак чи відповідності номер сертифіката відповідності проставляють у маркуванні виробів на паперовій етикетці і (чи) у маркуванні тари й упакування, а також у товаросупроводжувальній документації.

Допускається наносити зображення маніпуляційного знака на етикетку, призначену для маркування тари.

Виробу упаковують у споживчу і транспортну тару.

Конкретні види тари й упаковки, що забезпечують схоронність продукції при транспортуванні, масу брутто вказують у договорах про постачання продукції між виробником і споживачем [9].

Припустима міграція шкідливих речовин, що виділяються зі скляних виробів, що контактують з харчовими продуктами, встановлюється відповідними органами у відповідних нормативних документах, затверджених у встановленому порядку, а при їхній відсутності -- відповідно до додатка А.

Склянки і блюдця для чаю, тарілки для гарячої їжі повинні бути термічно стійкими. Видувні вироби не повинні руйнуватися при перепадах температур 95-70-200С, мальвані -- при 95-60-200С [3].

На виробах не допускаються: відколи; прорізані грані; прилиплі шматочки скла; що ріжуть і обсипаються, частки скла при декоруванні виробів «насипом»; наскрізні посічки; сторонні включення, що мають навколо себе тріщини і посічки.

Торцева поверхня верхнього краю і шви виробів повинні бути гладкими.

Декоративне покриття, нанесене на внутрішню поверхню виробів, що контактує з харчовими продуктами, повинне бути кислотностійким.

Кріплення ручок виробів і елементів декоративного оформлення повинно бути міцним.

Вироби приймають партіями. Партією вважається визначене число виробів і одного асортименту зі скла одного виду. Результати приймання партії повинні бути підтверджені відділом технічного контролю.

Для встановлення групи висоту і діаметр виробів визначають будь-яким вимірювальним інструментом, місткість визначають за допомогою мірного посуду чи зважуванням маси води, що вміщається у виріб, на вагах з ієною розподілу не менш 5 р. Воду наливають до краю.

Для перевірки відповідності виробів вимогам дійсного стандарту проводять приймальний контроль.

Дефектні вироби, не більш 4 % від партії, підлягають поверненню виробнику.

РОЗДІЛ ІІ. ОСОБЛИВОСТІ ДЕГУСТАЦІЙНОГО ПОСУДУ

Ще за старовинних часів ознакою особливої культури вважалося пригощання гостей напоями з келихів і стаканів красивої форми. В даний час торгівля представляє величезний вибір всіляких стаканів і келихів на будь-який смак і за будь-яку ціну. Якість скла визначається основним матеріалом, що входить в його склад, тональністю звучання, віддзеркаленням світла, формою і міцністю стінок.

Келихи розрізняються за якістю використаних матеріалів:

- Стакани масового виготовлення (прості стакани).

- Кристалічні келихи і стакани.

- Свинцево-кристалічні келихи і стакани.

Кристалічні і свинцево-кристалічні стакани і келихи відрізняються один від одного по гравіюванню, шліфовці і малюнку орнаменту, монограмам, написам і він'єткам.

Скляні вироби розрізняються формою:

- Чашеподібні

Ніжка з підставкою і висока чаша.

- Шале

Ніжка з підставкою і плоска широка чаша.

- Келихи

Без ніжки і підставки, але на плоскому міцному дні.

- Келихи на ніжках

Чаша переходить в міцну ніжку.

Вказані форми постійно видозмінюються. У всіх ресторанах і кафе найчастіше використовуються скляні келихи, які ставляться строго за призначенням. "Кожен напій має свій келих"[3].

В залежності від призначення стакани і келихи підрозділяються на:

Розливні (Schankglaser)

Це прості стакани високої міцності масового виготовлення. Більшість з них з товстими стінками, які легко запотівають. Розливні стакани призначені для самих різних напоїв. Вони повинні відповідати стандартним розмірам.

Їдальні (Tischglaser)

За якістю вони вищі розливних, містять більше кристалічного скла (маються на увазі судини для води або келихи для всіляких напоїв: пива, білого і червоного вина, південних вин, шампанського). Їх подають на комплексних обідах в ресторанах або готелях.

Настільні (Tafelglaser)

Ці келихи кращі за якістю (виготовлені з свинцево-кристалічного скла), більш різноманітніші по формах. Скло тонке; вони елегантні і завжди мають ручку. Використовуються на святкових заходах (банкетах і т. д.). Келихи для шведського столу не можуть бути простими.

Келихи і стакани можна також класифікувати по напоях, які в них подають.

Стакани і келихи, призначені для безалкогольних напоїв

Підрозділяються на стакани і келихи для води, лимонаду і молока. Скляні вироби для води бувають розливні і настільні для простого і шведського столу. Їх виробляють з певного виду скла. Крім того, вони відрізняються від звичних за формою шліфовки і технології виготовлення. У сервісі використовуються для подачі різної води (питної, газованої, джерельної і мінеральної), а також інших видів безалкогольних напоїв. Келихи для води мають дві відмінні один від одного форми, а саме - у вигляді чашки і стаканів з ручкою.

Простий стакан для води Стакан для молока

Келих для води на ножці Стакан для лимонаду

Бокали і келихи для вина

Келихи для вина звичайно підрозділяються на два типи: для розливного і для темно-зеленого. Келих для вина має, як правило, тільки дві форми - римську і кубкову. Для першої характерні прозорі скляні келихи з довгою або короткою, зеленою або коричневою ніжкою. Келихи такого роду поставляються французькою скляною фабрикою міста Шпессарт і, як правило, продаються під назвою "римських" на ринковій площі Франкфурта-на-Майне. Для другої характерне міцне скло і приземиста товста ніжка. В даний час їх використовують головним чином для розливного вина.

Разом з цими типами келихів існують ще і інші: у формі кухлів, стаканів подовженої форми, кухлів з ручками, які знаходять застосування перш за все на святах, презентаціях і в простих готелях [9].

Стакан для вина (1\8 л). Для розливного вина (білого, рожевого, червоного).

Стакан для вина подовженої форми (1\9 л). Для розливного вина (білого, рожевого, червоного).

Кружка для молодого вина (1\8,1\9 л). Для молодого розливного вина (білого, рожевого, червоного).

Римський келих для вина (1\8, 1\9 л). Для розливного білого вина найкращої якості, а також для особливих сортів білого вина.

Основні відмінності винних келихів, призначених для червоного і білого вина

Келихи для червоного вина використовуються в більшості випадків для бургундських або бордоськіх червоних вин; вони завжди мають великий об'єм і високу ніжку. На відміну від келихів для білого вина у них широка і глибока чаша, оскільки червоні вина в процесі бродіння одержують більше кисню і краще проявляють свої якості. Вино неохолоджене і може довгий час знаходитися в келиху. Ці келихи найрізноманітніших розмірів, в більшості своїй з кулястими чашами, проте наповнюють їх не повністю, тільки трохи прикривши денце (виняток становлять лише прості стакани).

Форми келихів для білого вина в основному орієнтуються на бургундські і бордоські або мозельські вина, які відповідають по своїй характеристиці рейнським. Келихи для білих вин, як вже було сказано, мають менший об'єм, ніж для червоних, причому біле вино подається завжди охолодженим і не повинне довго стояти в келиху. Келихи для такого вина наповнюються на одну третину (за винятком простих стаканів).

На характер кожного сорту вин робить також вплив розмір і форма чаші. Існують різні форми: у вигляді яблука, тюльпана з прямою або опуклою лінією скла. Якщо келихи мають форму яблука або тюльпана, то аромат вин майже не відчувається, оскільки при такій формі він йде як би в глибини келиху. Тому такого типу посуд використовується в основному для важких насичених вин. Келихи прямої або опуклої форми задумані перш за все для молодих іскристих білих і рожевих вин, букет яких не такий різкий.

Основні форми келихів

Форма яблука Форма тюльпана Пряма форма Випукла форма

Келихи, про які йшла мова вище, призначені для вин з виноградників Соммелье. Вони набагато відрізняються від звичайно використовуваних форм. Характерні ознаки сортів винограду залежать від освітленості сонцем виноградників. Форма і розмір келиху визначаються характерними особливостями того або іншого виду вина.

Першим, хто класифікував певні типи вин і точно визначив необхідну їм форму келихів, створивши таким чином власну "теорію скла", був професор Клаус Рідель. Деякі пропоновані їм келихи можуть бути використані для певних сортів як червоного, так і білого вина.

Келихи для червоного і білого вина

Використовування даного келиху якнайбільше підходить для названих червоних вин. Відчувається приємний смак плоду, вино в міру кислить і в міру забарвлене.

Така форма келиху підходить також і для білих (ріслінгових) вин. Завдяки його яйцеподібній формі кислотність впливає таким чином, що аромат і прянощі винограду зберігається надовго. Правда, вино втрачає в об'ємі, але виграє в благородстві.

З цих келихів п'ють також такі сорти білих вин, як Riesling (пізнього збору урожаю), Semillon, Smaragd (сухе, пізнього збору урожаю).

Келихи для червоного і білого вина

Асортимент виробів побутового призначення класифікують по призначенню й умовам експлуатації, складу і фарбуванню скла, методу формування і характеру термічної обробки, видам (найменуванням), розмірам, фасонам виробів, методам і складності декорування, комплектності. Споживчі властивості скляних виробів обумовлюють можливість їхнього використання по призначенню, зручність і надійність в експлуатації, красу і художню виразність. Вони залежать від досконалості авторського зразка, властивостей скла і якості виготовлення виробів. Показниками ряду споживчих властивостей виробів є показники фізико-хімічних властивостей скла. На даний час одним із найбільш реалізованих скляних товарів є група столового посуду, тому що цей товар користається найбільшим попитом у покупців.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА:

Справочник товароведа: (Непродовольственные товары). В 3-х т. Т. 3/Н. Г. Асутурьян, А. В. Викторов, Е. В. Зайцев и др. -- З -е изд.,и перераб. -- М.: Экономика, 1999

Агбаш В. Л., Ели-зарова В. Ф., Лойко Д. Товароведение непродовольственных товаров: /Учеб. пособие для торг. вузов/-- 2-е изд., перераб. -- М.: Экономика, 1989

3. Артемков В. П., Чалаев А. А. Технологические процессы варки стекла. - М.: Наука, 1993.

4. Безбородов М. А. "Очерки по истории русского стеклоделия" - М.,1952 г.

5. Семененко С.В. Экспертиза товаров: Учебное пособие. - Белгород: БКАПК, 1997

6. Снитко А.П. Экспертиза стеклянных бытовых изделий: Лекции. - Белгород, Изд-во БУПК, 1998.

7. Уманцев Я.З. Хозяйственные товары и бытовая химия: Товароведение, -М.: Экономика, 1985.

8. Экспертиза потребительских свойств новых товаров. /Валицкий А.И. и др. - М.: Экономика, 1981.

9. Стекловарная промышленность Украины//Промисловець, № 11, 2002 р.

10. Чайкова В. В. Товароведение промышленных товаров. - М.: Учпедгиз, 1989.