Актуальність проблеми викликана потребою психологів та викладачів у досконалих методах психолого-педагогічного впливу на особистість підлітка з метою зменшення психогенних факторів, наслідком яких являються соматичні захворювання. Психосоматичні розлади у підлітків, є важливою проблемою практичної охорони здоров'я. Невміння розпізнати цю патологію часто приводить до того, що дійсний діагноз встановлюється через багато років після виникнення перших проявів хвороби [3].

Психосоматичні співвідношення це проблема не сьогоднішнього дня і не лише медична та соціальна проблема. У широкому сенсі цього слова -- це проблема існування людини.

Розробка цієї проблеми ведеться давно і ті дослідники, які займалися вивченням джерел, присвячених психосоматичним розладам, відзначають, що, по суті, якщо брати медицину старовини, наприклад, Месопотамії, то вона застосовувала психологічну дію в магічному оформленні для лікування хворих.

Маги, чаклуни, знахарі використовували особливості особи і, впливаючи на особу психологічно, допомагали позбавлятися від тих або інших недуг. Ґрунтуючись на такій точці зору, історик медицини H.E.Sigerist (1951) вважає, що медицина Месопотамії була психосоматичною у всіх проявах.

Американський історик психіатрії Гр. Зільбург (1944) вважає, що історія психосоматики сходить від Гіппократа, оскільки саме він об'єднував психічне і соматичне: «меланхоліки страждають не лише поганим настроєм, але і відчувають болі в животі, неначе їх колють тисячами голок».

Пізніше Цицерон (1 століття до н.е.), за даними Ф.Александера і Ш.Селесник (1995), говорив, що фізичне здоров'я може знаходитися під впливом емоційних проявів.

Інші історики вважають, що вся медицина -- психосоматична, і тому говорити про те, коли вона виникла, -- не представляється можливим.

У подальшому Авіценна (XI століття) використовувала психологічний підхід в лікуванні хворих, також як і Разі, його попередник. Авіценна в своїй багатотомній праці описала хвороби, обумовлені рухами душі, тобто психосоматичні захворювання, пов'язані з тими або іншими душевними проявами.

У XVII столітті Е.Штааль проголосив, що «лікування тіла залежить єдино від душі». Він намагався всі спостереження, що стосуються психогенних реакцій, покласти в основу широкого узагальнення, поширюваного їм на всю медичну практику. Приблизно в цей же час, Б.Спіноза в своїй праці «Про походження і природу афектів» підкреслив єдність тілесного і афектного, тобто єдність розладів настрою і соматичних змін.

Все описане вище відносять до домедичних досліджень. Пізніше, на початку XIX століття, в Германії виникли спори про те, що пріоритетно: душа або тіло. На базі дуалізму Декарта німецькі лікарки дискутували на цю тему достатньо довго. В цей час, в 1818 році, Хайнрот, предводитель «психіків», ввів в медичну практику термін «психосоматика», а декілька пізніше в 1822 році, Якобі, представник «соматиків», запропонував термін «соматопсихіка» [39].

До недавнього часу проблема психосоматичних розладів в дитячій практиці не обговорювалася і не аналізувалися, хоча ця група порушень є значною частиною соматичної патології у дітей.

Ще кілька століть тому людство не хвилювали такі проблеми, як «підліткові кризи», «важкі підлітки». Люди навіть не здогадувалися про те, що позначають ці формулювання. Якщо звернутися до історії, то можна простежити таку тенденцію: раніше діти входили в доросле життя поступово і плавно, виконуючи з кожним роком все більше і більше дорослих обов'язків. Зараз ситуація дуже сильно змінилася. З того моменту, як дитина йде в школу, від неї зразу вимагають старанно вчитися й бути акуратною. І коли дванадцятирічний підліток мучиться питаннями про закони буття і про своє місце і призначення в цьому світі, від нього всі так само вимагають бути старанним учнем. Оце і є початок для розвитку конфліктів у родині, із вчителями та друзями [50].

Підлітки не терплять «мудрих »повчань старших. У підлітковому віці у людини море бажань і дуже обмежені можливості. Звідси - мінливість і часта зміна настрою. Підліткам властиве романтичне сприйняття світу. Але вони дуже соромляться проявляти ці почуття, бо вважають це підтвердженням своєї дитячості. Звідси - показна грубість, підвищена твердість незговірливість (І.Коні) [12].

Існує велика кількість концепцій про причини виникнення психосоматичних розладів, але основою виникнення всієї їх різноманітності вважається емоційне перевантаження [9].

Проблема психосоматичних розладів і підвищеної тривожності у підлітків досить актуальна в сучасному світі і потребує детального розбору для того, щоб нарешті знайти відповідь, яка цікавить багатьох: «Чому так часто саме підлітки схильні нервовим і психічним розладам і як можна запобігти або хоча б трошки згладити і зменшити наслідки всіх переживань у підлітків?». Якщо буде знайдено відповідь на це питання, то для багатьох це стане справжнім порятунком, адже кожен люблячий батько і поважаючий себе вчитель бажають уникнути того, щоб їхні діти відчували себе нещасними і приреченими.

Але ж ми навіть уявити собі не можемо, як важко підлітку пристосуватися до нового і дорослого світу: йому потрібно звикнути до нових умов, прийняти себе і добитися, щоб інші прийняли й оцінили його як дорослого, як особистість. І слід дуже серйозно замислитися над тим, під яким жорстоким впливом живуть підлітки, якщо грубе слово вчителя, скандал, влаштований батьками, любовна невдача, здатні довести підлітка до нервових зривів, депресій і навіть до суїциду [40].

Об'єкт дослідження - психогенні фактори як наслідок соматичних розладів у підлітків.

Предмет дослідження - методи зниження психогенних факторів з метою поліпшення соматичного стану підлітків.

Задачі дослідження:

1. Теоретичний огляд актуальної проблемі впливу психогенних факторів на соматичні розлади у підлітків;

2. Підбір методів та методик діагностики та корекції психогенних факторів;

3. Організація та проведення експериментального дослідження серед підлітків;

4. Аналіз експериментальної роботи;

5. Формування висновків та рекомендацій.

Мета дослідження - дослідити вплив психогенних факторів на виникнення соматичних розладів у підлітків.

Методи дослідження - в ході дослідження були застосовані такі методики для діагностики підлітків:

1. Діагностика стресовідчуття (Фетіскін Н.П.)

2. Шкала явної тривоги CMAS (Дж. Тейлор, адаптація А.М. Прихожан)

3. Оцінка нервово-психічної напруги (Т.А. Немчін)

Для корекції психогенних факторів були застосовані наступні вправи та ігри:

1. Релаксаційна вправа «Бійка» (Чистякова М.І.)

2. Заспокійлива вправа «Повітряна кулька» (Чистякова М.І.)

3. Гра «Фотосесія» (Лютова О., Моніна Г.)

4. Антистресова вправа «Лист» (Наєнко Н.І.)

5. Фізична вправа «Візьміть себе у руки» (Хасай Алієв)

6. Гра «Швидкі відповіді» ( Наєнко Н.І.)

7. Релаксаційна вправа «Корабель і вітер» ( Чистякова М.І.)

8. Вправа «Корона» (Чистякова М.І.)

Експериментальна база - дослідження було проведено у ЗОШ I - III ступеню с профільним навчанням серед підлітків (12 - 14 років) у кількості 30 чоловік. Студенти були поділенні на 2 групи: контрольна (20 чоловік) та експериментальна (20 чоловік).

Практична значимість - визначається тим, що на основі дослідження розроблені практичні рекомендації для викладачів та батьків.

Методологічною основою дослідження є ведучі принципи вітчизняної та зарубіжної психології.

РОЗДІЛ 1. Теоретичний огляд впливу психогенних факторів на соматичні розлади у підлітків

1.1. ПОНЯТТЯ "ПАТОГЕНЕЗ" ТА СИСТЕМАТИКА ПСИХОСОМАТИЧНИХ РОЗЛАДІВ

Психосоматика (від греч. душа і тіло) -- напрям в медицині (психосоматична медицина) і психології, що вивчає вплив психологічних чинників на виникнення і перебіг соматичних (тілесних) захворювань[43].

Патогенез (греч.-- страждання, хвороба і походження, виникнення) -- механізми виникнення і розвитку хвороби і окремих її проявів на різних рівнях організму -- від молекулярних порушень до змін в органах і системах; розділ патології, що трактує питання патогенезу [43]. Основна мета патогенезу - відповісти стосовно хвороби на питання "Як? Яким чином?"

Розвиток вчення про патогенез -- важлива складова частина історії медицини в цілому. Найбільш загальні закономірності патогенезу-- пошкодження кліток, тканин і органів, неспецифічні у відповідь реакції організму і розвиток типових патологічних процесів (наприклад, запалення).

Причини хвороб всілякі, але число неспецифічних відповідних реакцій обмежене; в той же час їх вираженість і поєднання в часі у різних хворих широко варіюються навіть при одному і тому ж захворюванні. Відносно постійні неспецифічні відповідні реакції (підвищення температури тіла, посилення утворення гормонів кори надниркових і ін.) сформувалися в процесі еволюції у відповідь на дію різних шкідливих чинників (наприклад, інфекція, травма). У механізмі цих реакцій важливу роль грають нервова і ендокринна системи (дослідження І.П.Павлова, А.Д.Сперанського, Г.Сельє). [23].

Знання закономірностей патогенезу, тобто типових («стандартних») морфологічних, біохімічних і фізіологічних змін тканин, органів і систем організму при певному захворюванні і відповідних їм клінічних проявів (тип лихоманки, зміни в крові і т. п.) -- основа розпізнавання захворювання, прогнозу і патогенетичної терапії (тобто терапії, направленій на усунення основного патологічного процесу і патогенетичних чинників).

Так, спадкова недостатність освіти в організмі інсуліну обумовлює розвиток у підлітка діабету цукрового, симптоми якого зникають при систематичному введенні інсуліну. На відміну від патогенетичної, етіологічна терапія усуває причину захворювання, а симптоматична терапія ліквідовує або ослабляє окремі прояви хвороби [18].

Патогенез психосоматичних розладів складається зі значного числа чинників:

1. Неспецифічна спадкова і природжена обтяженість соматичними порушеннями і дефектами

2. Спадкова схильність до психосоматичних розладів

3. Зміни в ЦНС, що призводять до нейродинамічних зрушень

4. Особові особливості

5. Психологічний та фізичний стан в час психотравмуючих подій

6. Фон несприятливих сімейних і інших соціальних чинників

7. Особливості психотравмуючих подій

Перераховані чинники не лише беруть участь в генезі психосоматичних розладів, але кожен окремо або в різних комбінаціях роблять людину уразливою до емоційних стресів, затрудняють психологічний і біологічний захист, погіршують протікання соматичних розладів [31].

Тривалий час проблема психосоматичних розладів розроблялася в основному послідовниками З. Фрейда, які пропонували психогенетичне трактування цих станів, ґрунтуючись на психоаналітичної концепції. Останнім часом ці задачі все частіше вирішуються з позицій психосоматичного (Ісаєв Д.Н., 2004). Поняття "Психосоматичні розлади" слід використовувати для тих розладів функцій органів і систем, в походженні яких провідна роль належить дії психотравмуючих чинників (накопиченню негативних емоцій). Ці розлади, як відмічає Д.Н. Ісаєв (2004), є хворобами адаптації (цивілізації). Їх нерідко називають також стрес-залежними, що підкреслює важливу роль в походженні психосоціальних впливів [42].

Виражені психосоматичні розлади різноманітні, вони можуть вражати практично будь-які органи і системи.

Існують такі психосоматичні розлади:

· Психосоматичні реакції (головні болі, розлади сну, енурез, блювота і таке інше). Такі реакції зазвичай короткочасні. Вони зазвичай виникають безпосередньо услід за переживанням неприємних або небезпечних обставин.

· Функціональні психосоматичні порушення, пов'язані із значнішими однократними несприятливими обставинами або з життєвими труднощами, що повторюються. Вони тривалі, але не супроводжуються пошкодженнями структур органів і систем. Їх прояви можуть бути всілякі. Це можуть бути розлади діяльності шлунково-кишкового тракту (анорексія, шлункові спазми, проноси, замки), серцево-судинної системи (кардіалгія, серцева дизрітмія, артеріальна гипер- або гіпотонія), органів дихання (диспное, апное, «невротичний» кашель) і таке інше.

· Психосоматичні захворювання з органічною маніфестацією виявляються, наприклад, у формі ендокринних захворювань психогенного походження.

· Специфічні психосоматози (психосоматичні хвороби) - виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки, коронарна хвороба серця, гіпертонічна хвороба, бронхіальна астма, нейродерміт і ін., характеризуються не лише структурними порушеннями відповідних органів і систем, але течією, властивою цим хворобам [9].

Стрес може служити патогенетичною основою розвитку невротичних, серцево-судинних, ендокринних і багатьох інших порушень (Судаков К.В., Сельє Г.) [49].

Стрес може спровокувати початок практично будь-якого захворювання. Відома терапевтична резистентність безлічі «важких» соматичних хворих в клініках стимулює інтереси фахівців в області вивчення хвороб адаптації, або психосоматичних розладів. Психосоматичні розлади, частіше представлені функціональними порушеннями різних органів і систем, найбільш поширена соматична патологія, яка складає, за даними різних дослідників 40-60% від числа людей, що звернулися за допомогою до лікарів загального профілю (Брязгунов И.П.) [6].

Виходячи з представлень П.К. Анохіна (1970), стресові ситуації з найбільш потужними психосоматичними наслідками виникають на основі оборонного збудження і довільного придушення його моторних проявів, що принципово схоже з невідреагованними емоціями людини, і що поняття «стрес» включає всю суму реакцій організму на нанесення надзвичайного роздратування [49].

Основа розвитку захворювання при тривалому стресі - тривалий вплив гормонів, що беруть участь у формуванні стрес - реакції і що викликають порушення в обміні ліпідів, вуглеводів, електролітів. Короткочасна і гостра дія стресу приводить до підвищення адаптивних здібностей. Проте підготовлена реакція «битва-втеча» не здійснюється, що робить негативний вплив.

Важливе значення має виявлення розладів психічної адаптації в першу чергу на донозологічному етапі, що може бути використане для своєчасного проведення заходів щодо профілактики клінічно виражених психічних і психосоматичних порушень (Березин Ф. Б.) [4].

Таким чином, надлишок негативних емоцій, переживання невизначеності, зайва психоемоційна напруга є патогенними чинниками і супроводять виникненню і розвитку психосоматичної патології [37].

1.2. ПРОБЛЕМИ ПІДЛІТКОВОГО ВІКУ, ЯКІ НЕСПРИЯТЛИВО ВПЛИВАЮТЬ НА ЕМОЦІЙНИЙ СТАН ПІДЛІТКА

Відомо, що одна з істотних особливостей підліткового періоду - бурхливий фізичний і статевий розвиток, який усвідомлюється і переживається підлітками. Але у різних підлітків ці зміни протікають по-різному, що багато в чому визначається тим, як дорослі враховують вплив змін, що відбуваються в організмі підлітка, на його психіку і поведінку. Так, під впливом посиленого функціонування залоз внутрішньої секреції підвищується дратівливість, надмірна образливість, різкість і тому подібне.

Фізичний і статевий розвиток породжує інтерес підлітка до іншої статі і одночасно підсилює увагу до своєї зовнішності. І поведінка підлітка визначається тим, як дорослі допомагають йому вирішувати виникаючі внутрішні протиріччя. Правда, у ряді випадків дорослі мають мало можливостей для допомоги підліткові.

У підлітковому віці особливо зростає цінність дружби і друга, цінність колективу однолітків. Підліток повинен мати можливість встановлювати стосунки не з одним, а з багатьма вчителями, враховувати особливості їх особи і вимог. Потреба в самоствердженні настільки сильна в цьому віці, що в ім'я визнання товаришів підліток готовий на багато що: він може навіть поступитися своїми поглядами і переконаннями, зробити дії, які розходяться з його моральними установками. Потребою в самоствердженні можна пояснити і багато фактів порушення норм і правил поведінки так званими важкими підлітками. Втратити авторитет в очах товариша, впустити свою честь і гідність - це найбільша трагедія для підлітка. Ось чому підліток бурхливо реагує на нетактовні зауваження, які йому робить вчитель у присутності товаришів. Таке зауваження він розглядає як приниження своєї особи.

Прагнення до дорослості. Особливо яскраво самостійність виявляється саме в підлітковому віці. У цей період що вчаться багато що вже можуть робити самостійно і прагнуть розширити сферу такої діяльності. У цьому вони знаходять можливість задоволення потреби бути і вважатися дорослими, що бурхливо розвивається, яка перетворюється на домінуючу.

Прагнення бути дорослим дуже яскраво виявляється і у взаєминах із старшими. Підліток прагне розширити свої права і обмежити права дорослих відносно його особи.

Підліток здійснює масу дурощів, мучиться сам і завдає неприємностей оточуючим намагаючись донести до них всього лише одну просту думку: «я вже не дитя, я - особа!». Він просто ще не уміє пояснити це. Бажаючи висловитися, він не може знайти правильних слів, переживає цілу гамму відчуттів, але не в змозі деколи не те щоб розібратися в них, але навіть знайти для них точні назви [5].

Самосвідомість, самооцінка, самовиховання підлітка. Психічний розвиток підлітка тісно пов'язаний з таким найважливішим новоутворенням особи, як самосвідомість. Саме у цей період спостерігається бурхливий розвиток самосвідомості, орієнтування особи на власну оцінку.

Самооцінка починає виявлятися в молодшому шкільному віці, але там вона відрізняється винятковою нестійкістю, тоді як у підлітка вона носить відносно стійкий характер. Поведінка і діяльність підлітка багато в чому визначається особливостями самооцінки. Так, при завищеній самооцінці у підлітків виникають конфлікти з тими, що оточують.

Самооцінка робить величезний вплив на самовиховання підлітка. Найяскравіше це виявляється в їх ідеалах. При цьому вибір ідеалу залежить від характеру самооцінки. Якщо самооцінка адекватна, то вибраний ідеал сприяє утворенню таких якостей, як висока вимогливість, самокритичність, упевненість в собі, наполегливість, а якщо самооцінка неадекватна, то можуть формуватися такі якості, як невпевненість або зайва самовпевненість, не критичність. Отже, для нормального розвитку особистості підлітка дуже важливо, щоб його самооцінка була адекватною.

Самооцінка виникає і формується лише в процесі спілкування підлітка з іншими людьми. Взаємодіючи з тими, що оточують, підліток постійно порівнює себе з іншими і пізнає себе на основі цього порівняння. Взаємодіючи з тими, що оточують, підліток постійно оцінюється ними. Оцінка тих, що оточують і формує самооцінку. Якщо оцінка не лише адекватна, але і підтримуюча, то формується адекватна самооцінка. Якщо ж підлітка недооцінюють або переоцінюють, то формується неадекватна самооцінка.

Спочатку самооцінка носить нестійкий характер, потім вона стає все більш і більш стійкіше. У зв'язку з цим підліток поступово звільняється від безпосередніх впливів ситуацій, стає все більш і більш самостійним [7].

Емоційні особливості підлітка. Істотні зміни відбуваються в емоційній сфері підлітка. Емоції підлітка відрізняються великою силою і трудністю в їх управлінні. Підлітки відрізняються великою пристрастю і запальністю. З цим пов'язано невміння стримувати себе, слабкість самоконтролю, різкість в поведінці. При зустрічі з труднощами у підлітка виникають сильні відчуття протиріччя, які приводять до того, що підліток може не довести до кінця почату справу, знищити вже зроблене і так далі В той же час підліток може бути наполегливим, витриманим. Ось чому дуже поважно давати підліткам посильні завдання, озброювати їх відповідними знаннями, уміннями і навиками, способами діяльності.

Підліткам властивий бурхливий прояв своїх відчуттів. Особливо часта реакція виникає в стані стомлення. Емоційна збудливість підлітка виявляється і в пристрасних спорах, доказах, вираженні обурення. Він гарячіше реагує на все.

Емоційне переживання підлітків поступово набуває великої стійкості. Нерідко відчуття підлітка буває суперечливим. Так, підліток з жаром захищає свого друга і в той же час знає, що його потрібно засудити. Підліток може бути і уважним, і грубим, володіти високим відчуттям власної гідності і в той же час плакати від незаслуженої образи, забувши про свою гідність.

Підліток чутливіше відноситься до думки колективу. Він дорожить цією думкою, поважає його, керується їм. Підліток не прощає образ у присутності однокласників або інших осіб. Це дуже часто може викликати гострий конфлікт. Іншого характеру набуває дружба, якою підлітки пред'являють досить високі вимоги. Взамін від друга вони вимагають чесності, вірності, відданості [10].

Певні форми типових поведінкових реакцій підлітків на ту або іншу соціальну ситуацію, що ще немає патологічними, але що інколи таять в собі небезпеку перерости в «краєві психопатії»: реакції опозиції, імітації, компенсації, гіперкомпенсації, емансипації, групування і деякі інші реакції, обумовлені статевим потягом, що формується.

- реакція опозиції - це активний протест, причиною якого можуть бути дуже високі вимоги, що пред'являються до підлітка, непосильні навантаження, втрати, недолік уваги з боку дорослих. Виникаючи в дитинстві, опозиція посилюється в підлітковому періоді;

- реакція імітації - виявляється в прагненні наслідувати певному образу, модель якого диктується, як правило, компанією однолітків. Реакція може бути причиною порушення поведінки, якщо зразок для наслідування - асоціальний;

- реакція гіперкомпенсації - виражається в наполегливому прагненні підлітка добитися успіху в тій області, в якій він слабкий. В деяких випадках невдачі закінчуються нервовим зривом;

- реакція емансипації - виявляється в прагненні звільнитися від опіки, контролю і заступництва старших. Вона поширюється на порядки, закони і «стандарти» дорослих. Потреба в емансипації пов'язана з боротьбою за самостійність, самоствердження себе як особи. У повсякденному розумінні це прагнення зробити все «по-своєму», в крайніх варіантах - втеча з дому;

- реакція групування - стадний інстинкт філогенезу. Групи в середовищі підлітків виникають і функціонують по своїх, ще недостатньо вивченим законам, серед яких найбільшу небезпеку представляє так звана «автономна мораль», не співпадаюча з вимогами батьків, школи, законів. Особливо сильна вона у неповнолітніх правопорушників і злочинців. Саме такий група стає регулювальником поведінки для педагогічно запущених підлітків. Особливо легко об'єднуються в групи наркомани, соціально розбещені, нестійкі підлітки, що мають досвід асоціальної поведінки [27].

Досить частий в поведінці підлітків виявляється агресивність. Агресія - це однобоке, насичене негативними емоціями віддзеркалення реальності, що приводить до спотворення, необ'єктивності, невірності розуміння дійсності, до неадекватної поведінки. Часто аналіз показує, що агресія переслідувала яку-небудь позитивну мету для людини, але вибраний агресивний спосіб поведінки є невдалим, неадекватним, приводить до загострення конфлікту і погіршення ситуації [38].

1.3. ПІДЛІТКОВІ НЕВРОЗИ, ВИКЛИКАННІ ПСИХОГЕННИМИ ФАКТОРАМИ

Неврози у підлітків - найпоширеніший вид нервово-психічної патології. Як психогенні захворювання особи, що формується, неврози в афектно-загостреній формі відображають багато проблем людських відносин, по-перше, розуміння і спілкування між людьми, пошуку свого "я", оптимальних доріг самовираження, самоствердження, визнання і любові. Спочатку неврози представляють емоційний розлад, що виникає переважно в умовах порушених стосунків в сім'ї, перш за все з матір'ю, яка зазвичай є найбільш близькою для дитяти особою в перші роки його життя. Не меншу патогенну роль в подальші роки грають стосунки з батьком, якщо він не здатний своєчасно вирішити особові проблеми розвитку своїх дітей. Обидва батька випробовують багато особистих проблем, нерідко самі хворі на невроз і дотримуються догматично сприйнятих або витікаючих з минулого травмуючого досвіду поглядів на виховання без врахування індивідуальної своєрідності і вікових потреб дітей [13].

Невроз є психогенним захворюванням особи, що формується, тому на нього робить вплив все те, що може ускладнити процес формування особи у дітей і сприяти загальному наростанню нервово-психічної напруги у батьків. До цього відносяться причини соціально-психологічного, соціально-культурного і соціально-економічного характеру. Психогенним чинником у всіх випадках є конфлікти (зовнішні або внутрішні), дія обставин, що викликають психологічну травму, або тривале перенапруження емоційної і інтелектуальної сфер психіки [33].

Невроз (новолат. neurosis, походить від др.-греч. нерв; синоніми -- психоневроз, невротичний розлад) -- в клініці: збірна назва для групи функціональних психогенних оборотних розладів, що мають тенденцію до затяжної течії. Клінічна картина таких розладів характеризується астенічними, нав'язливими і істеричними проявами, а також тимчасовим зниженням розумової і фізичної працездатності. Поняття «невроз» було введене в медицину в 1776 році 1776 року шотландською лікаркою Уїльямом Кулленом [46].

І. П. Павлов в рамках свого фізіологічного вчення визначав невроз як хронічне тривале порушення вищої нервової діяльності (ВНД), викликане перенапруженням нервових процесів в корі великих півкуль дією неадекватних по силі і тривалості зовнішніх подразників. Використання клінічного терміну «невроз» стосовно не лише до людини, але і до тварин на початку XX століття викликало безліч суперечок [15].

Різні психоаналітичні теорії представляють невроз і його симптоматику в основному як наслідок внутрішніх протиріч людини [17].

Зігмунд Фрейд вважав, що невроз утворюється в результаті протиріч між інстинктивними потягами (Воно) і що забороняє Понад-я, є мораллю і законами моральності, закладеними в людину з дитинства [36].

Карен Хорні вважала, що невроз виникає як захист від таких несприятливих соціальних чинників, як приниження, соціальна ізоляція, тотальна контролююча любов батьків в дитинстві, зверхнє і агресивне відношення батьків до дитяти. Щоб захиститися, дитя формує три основні способи захисту: «рух до людей», «проти людей» і «від людей». Рух до людей переважно є потребою в підпорядкуванні, в любові, в захисті. Рух проти людей -- це потреба в тріумфі над людьми, в славі, у визнанні, в успіху, в тому, щоб бути сильним і справлятися з життям. Рух від людей є потребою в незалежності, свободі, на віддалі від людей. У кожного невротика є всі три типи, проте один з них домінує, таким чином можна умовно класифікувати невротиків на «підлеглих», «агресивних» і «відособлених».

Карен Хорні приділяла багато уваги не лише проблемам, що породжуються протиріччями між цими трьома способами захисту, але і проблемам, що породжуються самими захисними тенденціями [16].

Неврози, які найчастіше зустрічаються у підлітковому віці:

1. Невроз страху. Це невмотивовані напади страху і тривоги, що продовжуються від 10 до 30 хвилин. Особливо часто вони збігаються з моментом засипання дитяти, інколи супроводяться галюцинаціями. Підлітки проектуються свої страхи на школу.

2. Невроз нав'язливих станів. Невроз нав'язливих станів ділиться на:

· обессивний невроз -- характеризується нав'язливими діями: шмиганьє носом, сіпання плечима, потирання губ, перенісся, часта крива посмішка і так далі.

· фобічний невроз -- страхи замкнутих приміщень, забруднень, ріжучих предметів.

3. Депресивний невроз. Депресивний невроз характерний для дітей підліткового віку. Виражається низькою самооцінкою, плаксивістю, голос тихіший, рухи сповільнені, міміка мізерна. Може погіршати апетит, дитя худне, страждає безсонням.

4. Істеричний невроз. Істеричний невроз виражається криками і плачем, інколи супроводиться респіраторними нападами.

5. Астенічний невроз (неврастенія). Неврастенія виражається нестриманістю, підвищеною дратівливістю, не переносимістю психічної напруги, плаксивістю. Зазвичай при цьому розладі спостерігаються розлади сну і апетиту. Найчастіше зустрічається у підлітків унаслідок перевантаженості додатковими заняттями і різноманітними кружками.

6. Іпохондричний невроз. Виражається надмірною турботою про власне здоров'я, необґрунтовано переслідуючою боязню захворіти.

7. Невротичні розлади сну. Невротичні розлади виражаються неспокійним сном, проблемами при засипанні, лунатизмом, частими і яскравими нічними кошмарами.

8. Патологічні звичні дії. Такі, як обкушування нігтів, смоктання пальців, жування і висмикування волосся, брів, вій [11, 28].

Психічні симптоми неврозів:

· Емоційне неблагополуччя (часто без видимих причин).

· Нерішучість.

· Проблеми в спілкуванні.

· Неадекватна самооцінка: заниження або завищення.

· Часте переживання відчуттів тривоги, страху, «тривожного чекання чогось», фобії, можливі панічні атаки, панічний розлад.

· Невизначеність або суперечність системи цінностей, життєвих бажань і переваг, уявлення про себе, про інших і про життя.

· Часто зустрічається цинізм.

· Нестабільність настрою, його часта і різка мінливість.

· Дратівливість (неврастенія)

· Висока чутливість до стресів -- на незначну стресову подію люди реагують відчаєм або агресією

· Плаксивість

· Образливість, ранимість

· Тривожність

· Зацикленість на психотравмуючій ситуації

· При спробі працювати швидко стомлюються -- знижується пам'ять, увага, розумові здібності

· Чутливість до гучних звуків, яскравого світла, перепадів температури

· Розлади сну: часто людині важко заснути із-за схвильованості; сон поверхневий, тривожний, не приносячий полегшення; вранці часто спостерігається сонливість [8, 21].

Фізичні симптоми неврозів:

· Головні, сердечні болі, болі в області живота.

· Відчуття втоми, що часто виявляється, підвищена стомлюваність, загальне зниження працездатності.

· Вегето-судинна дистонія (ВСД), запаморочення і потемніння в очах від перепадів тиску.

· Порушення вестибулярного апарату: складність тримати рівновагу, запаморочення.

· Порушення апетиту (переїдання; недоїдання; відчуття голоду, але швидка насичуваність при їді).

· Порушення сну (безсоння): погане засипання, раннє пробудження, пробудження вночі, відсутність відчуття відпочинку після сну, кошмарні сновидіння.

· Психологічне переживання фізичного болю (психалгія), зайва турбота про своє здоров'я аж до іпохондрії.

· Вегетативні порушення: пітливість, серцебиття, коливання артеріального тиску (частіше у бік пониження), порушення роботи шлунку, кашель, часті позиви до сечовипускання, рідкий стілець [30].

Висновки до першого розділу

1. Патогенез -- механізми виникнення і розвитку хвороби і окремих її проявів на різних рівнях організму. Надлишок негативних емоцій, переживання невизначеності, зайва психоемоційна напруга є патогенними чинниками і супроводять виникненню і розвитку психосоматичної патології. Виражені психосоматичні розлади різноманітні, вони можуть вражати практично будь-які органи і системи.

2. У підлітковому віці дуже багато новоутворень, які вливають на емоційний стан самого підлітка та складають основу для формування характеру та типу реакції на будь-яку соціальну ситуацію.

3. Неврози у підлітків - найпоширеніший вид нервово-психічної патології. Невроз є психогенним захворюванням особи, що формується, тому на нього робить вплив все те, що може ускладнити процес формування особи у дітей і сприяти загальному наростанню нервово-психічної напруги у батьків.

РОЗДІЛ 2. Методики дослідження психогенних факторів які викликають соматичні розлади у підлітків

2.1. ХАРАКТЕРИСТИКА КОНТИНГЕНТУ ДОСЛІДЖЕННЯ

Контингентом дослідження було обрано 40 підлітків 12-14 років (7-9 клас) загальноосвітньої середньої школи I - III ступеня з профільним навчанням № 10. Усі діти з повних благополучних родин. З 2-х років відвідували дитячий садок, а з 6 років пішли до школи.

Усі діти фізично та психічно здорові, медичних протипоказань не мають. Вибрані нами підлітки живуть приблизно у однакових соціальних та матеріальних умовах.

Їх участь у дослідженні була узгоджена з батьками, вчителями та з ними самими.

2.2. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ ТА МЕТОДИК ДОСЛІДЖЕННЯ ТА КОРЕКЦІЇ ПСИХОГЕННИХ ФАКТОРІВ ЯКІ НЕСПРИЯТЛИВО ВПЛИВАЮТЬ НА СОМАТИЧНИЙ СТАН ПІДЛІТКІВ

Діагностика психосоматичного підлітка повинна організовуватися як інтерперсональна психологічна лабораторія. Це означає, що необхідно приділяти пильну увагу значимим порушеним стосункам, а також копіткому аналізу афектів [22].

Хоча багато фахівців в області психічного здоров'я використовують психологічні тести, найнадійніший метод, на думку С. Кулакова, використовуваний на практиці, - діагностична бесіда (інтерв'ю). Діагностична бесіда служить не лише для збору інформації, але одночасно виконує консультуючу і терапевтичну функції [14].

Не втратило свого значення поняття негативної і позитивної діагностики, що прийшло з діагностики невротичних розладів, представлене головним чином в працях Мясищєва, його співробітників і послідовників, яке можна використовувати в діагностиці психосоматичних розладів [34].

Психологічна корекція - це комплекс цілеспрямованих заходів щодо дії на психіку людини, що проводяться з метою оптимізації їх функціональних станів і підвищення ефективності працездатності [39, 48].

Загальним принципом і особливістю побудови психокорекції є диференційоване поєднання при її проведенні методів симптоматичною, особово-орієнтованою і социоцентрированої психокорекції [44]. Вибір психотерапевтичних методів в першу чергу визначається їх спрямованістю і ефективністю, можливостями і професіоналізмом психолога, а також особливостями підлітка [19] .

Заходами психологічної корекції є: психологічне консультування, методи індивідуальної і групової психотерапії, психоаналіз, психосинтез [2].

В даній роботі було виділено три основних психогенних фактора, які ми досліджували, а саме: тривожність, рівень невротизації та стрес. Тому діагностика та корекція були направленні саме на ці чинники.

2.3. МЕТОДИКИ ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ ПСИХОГЕННИХ ФАКТОРІВ ЯКІ ВИКЛИКАЮТЬ НА СОМАТИЧНІ РОЗЛАДИ У ПІДЛІТКІВ

Діагностика стресовідчуття

(Фетіскін Н.П.)

Опитувальник містить 6 пунктів: підвищена реакція на обставини, на які ми не можемо вплинути; схильність все ускладнювати; схильність до психосоматичних захворювань; деструктивні способи подолання стресів; конструктивні способи подолання стресів; зміна рівня постійного стресу

У кожному пункті по 5 питань на які треба відповісти по 10-ти бальній шкалі.

Фактично, даний тест оцінює рівень стресовідчуття -- показник, зворотний стресоустойчивості. Отже, чим вище показники даного тесту, тим нижче за стресовідчуття людину [41]. (ДОДАТОК № 1)

Шкала явної тривоги CMAS

(Дж. Тейлор, адаптація А.М. Прихожан)

Шкала явної тривожності для дітей та підлітків (The Children's Form of Manifest Anxiety Scale - CMAS) призначена для виявлення тривожності як відносно стійкого утворення у дітей 7-14 років.

Шкала була розроблена американськими психологами A.Castaneda, В.r.mccandless, D.s.palermo в 1956 році на основі шкали явної тривожності (Manifest Anxiety Scale) Дж.Тейлор (J.A.Taylor, 1953), призначеною для дорослих.

Для дитячого варіанту шкали було відібрано 42 пункти, оцінених як найбільш показові з точки зору прояву хронічних тривожних реакцій у дітей. Специфіка дитячого варіанту також в тому, що про наявність симптому свідчать лише ствердні варіанти відповідей.

Крім того, дитячий варіант доповнений 11 пунктами контрольної шкали, що виявляє тенденцію випробовуваного давати соціально схвалювані відповіді. Показники цієї тенденції виявляються за допомогою як позитивних, так і негативних відповідей. Таким чином, методика містить 53 питання.

У Росії адаптація дитячого варіанту шкали проведена і опублікована А.М.Прихожан. Поданим авторів і користувачів, дитячий варіант шкали доводить досить високу клінічну валідность і продуктивність її вживання для широкого круга професійних завдань. Шкала пройшла стандартну психометричну перевірку, в якій брали участь близько 1600 школярів 7-14 років з різних регіонів країни [1]. (ДОДАТОК № 2)

Оцінка нервово-психічної напруги

(Немчін Т.А.)

Опитувальник представляє собою перелік ознак нервово-психічної напруги, складений за даними клінико-психологічного спостереження, і містить 30 основних характеристик цього стану, розділених на три міри вираженості [32]. (ДОДАТОК № 3)

Інтерпритация здійснюється по 3 критеріям: нервово-психічна напруга; астенія; настрій.

2.4. МЕТОДИКИ ДЛЯ КОРЕКЦІЇ НЕСПРИЯТЛИВИХ ПСИХОГЕННИХ ФАКТОРІВ У ПІДЛІТКІВ

Релаксаційна вправа «Бійка»

(Чистякова М.І.)

Мета: ця гра допоможе підлітку розслабити м'язи нижньої частини лиця і грон рук, а також зняти емоційну напругу і частково зняти агресію.

"Ви з другом посварилися. Ось-ось почнеться бійка. Глибоко вдихніть, якнайміцніше стискуйте щелепи. Пальці рук зафіксуйте в кулаках, до болю втиснете пальці в долоні. Затамуєте подих на декілька секунд. Задумайтеся: може, не варто битися? Видихніть і розслабтеся! Неприємності позаду!" [29].

Заспокійлива вправа «Повітряна кулька»

(Чистякова М.І.)

Мета: зняти напругу, розслабити м'язи живота, нормалізувати дихання. Ця вправа використовується також для того, щоб заспокоїти підлітків.

Всі гравці стоять або сидять в крузі. Ведучий дає інструкцію: "Уявіть собі, що зараз ми з вами надуватимемо кульки. Вдихніть повітря, піднесіть уявну кульку до губ і, роздуваючи щоки, повільно, через прочинені губи надувайте його. Стежите очима за тим, як ваша кулька стає все більше і більше, як збільшуються, зростають узори на нім. Представили? Я теж представила ваші величезні кулі. Дміть обережно, щоб кулька не лопнула. Вправу можна повторити 3 рази [29].

Гра «Фотосесія»

(О. Лютова, Г.Моніна)

Мета: зняти м'язову напругу, втому. Також ця вправа настроює підлітків на довіру один до одного та до психолога, піднімає настрій.

Ми з вами відвідаємо фотостудію. Ви всі будете моделями, а я - фотографом. Я проситиму вас змалювати вираз обличчя різних героїв. Наприклад: покажіть, як виглядає зла Баба Яга". Діти за допомогою міміки і нескладних жестів або лише за допомогою міміки змальовують Бабу Ягу. "Добре! Здорово! А тепер замріть, фотографую. Молодці! Деяким навіть смішно стало. Сміятися можна, але лише після того, як кадр знятий.

А тепер змалюєте Ворону (з байки "Ворона і Лисиця") в той момент, коли вона стискує в дзьобі сир". Діти щільно стискують щелепи, одночасно витягуючи губи, змальовують дзьоб. "Увага! Замріть! Знімаю! Спасибі! Молодці! А тепер покажіть, як злякалася бабуся з казки "Червона шапочка", коли зрозуміла, що розмовляє не з внучкою, а з Сірим Вовком". Діти можуть широко розкрити очі, підняти брови, прочинити рот. "Замріть! Спасибі!

А як хитро посміхалася Ліса, коли хотіла сподобатися колобку? Замріть! Знімаю! Молодці! Чудово! Добре попрацювали!" Далі вчитель або вихователь, на свій розсуд, можуть похвалити особливо тривожних дітей, наприклад так: "Всі працювали добре, особливо страшною була маска Віті, коли я поглянула на Сашу, то сама злякалася, а Машенька була дуже схожа на хитру лисицю. Всі постаралися, молодці!" "Робочий день моделі закінчено. Дякую всім!" [29].

Антистресова вправа «Лист»

(Наєнко Н.І.)

Мета: зняти стресову напругу, яка накопичилася за тиждень (рекомендовано проводити в кінці робочого тижня).

Напишіть на аркуші усі неприємні ситуації, які були у вас на протязі цього тижня (отримана двійка, сварка с батьками, бійка з однокласником тощо) у формі листа другу, якій живе у іншій країні.

Усі написали? Нічого не забули? Молодці!

Цей лист мі відправляти не будемо! Навіщо акцентувати увагу на поганому? Тепер давайте цей лист порвемо на дрібні шматочки! Він нам більше не потрібен! Рвемо і забуваємо усе неприємне, що з нами трапилося!

А тепер давайте напишемо інший лист! Розповімо другу тільки хороше, що було на цьому тижні! Давайте пригадаємо приємні моменти!

Цей лист ви збережіть і коли з вами станеться щось цікаве та добре - допишіть сюди! А коли щось вас засмутить - причитайте цього листа та пригадайте приємні моменти свого життя і у вас зразу підніметься настрій [35].

Фізична вправа «Візьміть себе у руки»

(Хасай Алієв)

Мета: зняти стресову напругу, зібратися з думками.

Цей метод розробив лікарка-психіатр Хасай Алієв. Метод складається з трьох етапів.

Підготовчий. Спочатку робимо налаштування (із закритими очима): спокійні рухи головою, плечима, тазом, колінами -- дуже повільно, з мінімальним зусиллям і максимальним задоволенням. Тепер обійміть себе двома руками, голову ледве схилите набік. Розгойдуйтесь вперед-назад.

Основний. Підніміть руки вперед. І, нічого спеціально не роблячи, накажіть рукам розійтися. Уявіть, як простір, розширюючись, розштовхує руки в різні боки, а за зап'ястя, як за ниточки, хтось тягне. Скиньте руки і повторите ще. (Цей метод психорегуляції давно використовують в своїй роботі лікарки, психологи, спортсмени, артисти і інші творчі працівники.)

Релаксаційно-стабілізуючий. На останньому етапі поважно просто сісти і хвилин десять мовчки посидіти із закритими очима. У цей момент ви можете нарешті відчути ефект «порожньої голови» -- коли немає думок і постійного діалогу [25].

Гра «Швидкі відповіді»

(Наєнко Н.І.)

Мета: ця гра підіймає упевненість у собі та допомагає підліткам виробити модель поведінки у стресовій ситуації [35].

Ведучий задає по черзі кожному питання і чекає відповіді протягом вимовного вголос рахунку: 1-2-3. Обмеження часу створює стресову ситуацію, оскільки після рахунку 3 відповідь визнається недійсною. Питання носять жартівливий характер, часто з "підколупуванням", і на них можна відповідати "по-дитячому". Питання можуть бути на різноманітні теми.

При правильній відповіді учасник стає вперед на один крок. Ведучий повинен непомітно направляти гру так, щоб не допускати надмірного випередження або відставання інших. Це підсилює інтерес до гри, оскільки ніхто не може бути заздалегідь упевнений, що саме він отримає перемогу.

Ми задавали підліткам наступні питання:

Коли у Буратіно день народження? Чому жаби скачуть? О котрій годині дзвонить твій будильник? Чому крокодил зелений? Скільки часу в тебе уходить на домашнє завдання? Чому морозиво холодне? Чому мі ходимо на ногах, а не на руках? Чому земля кругла? Чому лампочка світить? Чому земля всередині гаряча? Чому слон великий? Чому павук маленький? Що можливо побачити с заплющеними очами? Скільки років Бібі Язі? Яка відстань від Марса до Землі? Навіщо ти ходиш до школи? Що перше ти робиш, коли прокинешся вранці? Де знаходиться Мексика? Як звуть Петра Першого? Де живуть зебри?

Релаксаційна вправа «Корабель і вітер»

(Чистякова М.І.)

Мета: настроїти групу на робочий лад, насищає організм дитини повітрям, стабілізує тиск.

Гра підійде, особливо якщо підлітки втомилися під кінець уроків та стали неуважними.

"Уявіть собі, що наш парусник пливе по хвилях, але раптом він зупинився. Давайте допоможемо йому і запросимо на допомогу вітер. Вдихніть в себе повітря, сильно втягніть щоки... А тепер шумно видихніть через рот повітря, і хай вітер, що вирвався на волю, підганяє кораблик. Давайте спробуємо ще раз. Я хочу почути як шумить вітер!" [29].

Вправа «Корона»

(Чистякова М.І.)

Мета: Зняти напругу з позвоночника, підсилити відчуття упевненості у собі.

Ця вправа виконується перед тим, як діти підуть додому.

Станьте прямо-прямо, випрямите спину, заплющте очі, глибоко вдихніть повітря, підійміть руки догори. А тепер потягніться угору! Ще! Ще! І ще трошки! Відкрийте очі, подивіться угру! Бачите корону? Дотягніться до неї, візьміть її у руки та надіньте на себе! Ось так, з прямою спиною та короною на голові, гордо йдемо додому [25].

Висновки до другого розділу:

1. Для нашого дослідження було обрана однорідна вибірка підлітків, що забезпечує чистоту експерименту.

2. У нашому дослідженні було проведено 3 діагностичні методики на виявлення рівня тривоги, стресовідчуття та нервово-психічної напруги. Також 8 корекційних вправ, які на нашу думку підвисять показники першого діагностування.

РОЗДІЛ 3. Експериментальне дослідження психогенних факторів які викликають соматичні розлади у підлітків

1.1. ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Експериментальна база: діагностика психогенних факторів, впливаючих на соматичній стан підлітків проводилася на вибірці, в яку входили школярі 7-9 класу ЗОШ I - III ступеню с профільним навчанням №10. Вік досліджених нами школярів становить від 12 до 14 років. Студентів ми розбили на дві групи: контрольну (20 чоловік) та експериментальну (20 чоловік). Дослідження проводилися з вересня 2010 року по листопад 2010 року.

№	Захід	Термін	Відповідальний	Група
1.	Констатуючий експеримент: 1. Діагностика стресовідчуття (Фетіскін Н.П.) 2. Шкала явної тривоги CMAS (Дж. Тейлор, адаптація А.М.Прихожан) 3. Оцінка нервово-психічної напруги (Т.А. Немчін)	Вересень 2010 р.	Психолог	Контрольна та експериментальна група
2.	Формуючий експеримент: 1. Релаксаційна вправа «Бійка» (Чистякова М.І.) 2. Заспокійлива вправа «Повітряна кулька» (Чистякова М.І.) 3. Гра «Фотосесія» (Лютова О., Моніна Г.) 4. Антистресова вправа «Лист» (Наєнко Н.І.) 5. Фізична вправа «Візьміть себе у руки» (Хасай Алієв) 6. Гра «Швидкі відповіді» (Наєнко Н.І.) 7. Релаксаційна вправа «Корабель і вітер» (Чистякова М.І.) 8. Вправа «Корона» (Чистякова М.І.)	Жовтень 2010 р.	Психолог	Експериментальна група
3.	Контрольний зріз: 1. Діагностика стресовідчуття (Фетіскін Н.П.) 2. Шкала явної тривоги CMAS (Дж. Тейлор, адаптація А.М.Прихожан) 3. Оцінка нервово-психічної напруги (Т.А. Немчін)	Листопад 2010 р.	Психолог	Контрольна та експериментальна групи

3.2. Експериментальне дослідження

3.2.1. КОНСТАТУЮЧИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ

У відповідності до розробленої нами програми дослідження, на першому етапі ми проводили констатуючий експеримент для вияву психогенів, які впливають на соматичній стан підлітків. А саме: стрес, тривожність та нервово-психічну напругу З цією метою проводили такі методик: «Діагностика стресовідчуття» (Фетіскін Н.П.), «Шкала явної тривоги CMAS» (Дж. Тейлор, адаптація А.М. Прихожан), «Оцінка нервово-психічної напруги» (Т.А. Немчін). Дослідження було проведено у контрольній (20 чоловік) та експериментальній (20 чоловік) групах серед школярів 7-9 класу (12-14 років).

Процентне відношення

У контрольній та експериментальній групах за методикою «Діагностика стресовідчуття» (Фетіскін Н.П.)

Таблиця № 3.2.1

Рівень	Високий	Середній	Низький
Контрольна група	20%	70%	10%
Експериментальна група	15%	80%	5%

Результати дослідження за методикою «Діагностика стресовідчуття» (Фетіскін Н.П.) на етапі констатуючого експерименту у контрольній групі

Діаграма № 3.2.1

Результати дослідження за методикою «Самооцінка творчого потенціалу» (Фетіскін Н.П.) на етапі констатуючого експерименту у експериментальній групі

Діаграма № 3.2.2

Процентне відношення

У контрольній та експериментальній групах за методикою «Шкала явної тривоги CMAS» (Дж. Тейлор, адаптація А.М Прихожан)

Таблиця № 3.2.2

Рівень	Високий	Середній	Низький
Контрольна група	45%	30%	25%
Експериментальна група	40%	35%	25%

Результати дослідження за методикою «Шкала явної тривоги CMAS» (Дж. Тейлора, адаптація А.М. Прихожан) на етапі констатуючого експерименту у контрольній групі