о-шосте, група є специфічною соціальною організацією, яка сприймається її членами як «екологічна ніша» (у цій функції як би підсумовуються всі попередні, але|та| в новій якості).

Всі виділені соціалізуючі функції групи однолітків реалізуються по-різному і по ступеню|міра| ефективності, і по змістовній спрямованості в залежності: від статі|стать| і віку членів групи і їх індивідуальних особливостей; від спрямованості групи і інших її характеристик, про які йшлося вище; від етнічних, регіональних і соціокультурних умов, в яких існує група.

Виходячи із зазначеного, можна констатувати, що педагогіки, важливими є всі стадії соціалізації особистості - старт (дитинство, шкільні, студентські ро-ки), оптимум (зрілість, розквіт активності, професійних здібностей), фініш, а також вивчення гармонійної єдності цієї тріади. При цьому дуже важливо, щоб на будь-якому з цих етапів соціалізації людина мала широкий вибір для прояву власних здібностей і можливостей. Особистий вибір - це обов'язково відповідальність за процес та ре-зультат діяльності. Процес вибору на різних стадіях соціалізації нерідко супроводжується нестерпними пошуками, але саме він, го-ловним чином, формує особистість, дає можливість проявитися власним індивідуальним рисам, розкритися таланту, досягти вершин творчості. У зв'язку з цим психологові не слід ставити на людині крапку, якщо навіть ця людина обмежена, нерозвинута або заплута-лася в життєвих лабіринтах і негараздах. Людина завжди повинна мати можливість усвідомити себе особистістю, у неї повинен бути вибір, який би допоміг стати суб'єктом, творцем своєї власної долі, свого життя. Йдеться про те, щоб кожна людина мала можливість якомога краще пізнати себе, свій внутрішній світ, власне «Я», свої психофізіологічні особливості, що дасть їй змогу ефективно вико-ристовувати особистий потенціал, пристосовуватися до обставин життя, впливати на них, вибудовувати власну стратегію й лінію поведінки.

Розквіт можливостей особистості, досягнення нею вершин про-фесійного, морального вдосконалення співвідносяться з такими поняттями, як «життєві плани», «життєва перспектива», «мета», «ідея», «ідеал». Життєві плани стосуються перспектив професійного зростання, сімейного благополуччя, матеріального достатку, майбутнього дітей тощо. їх відсутність або ж уявлення про немож-ливість реалізації намічених планів сприймається особистістю як безвихідь. Життєва мета - це наявність напрямку, яким необхідно рухатися; це те, що потрібно здійснити, чого слід досягти; той результат, на одержання якого спрямовані зусилля людини. Відповідаючи на запитання: «В чому сенс життя?» Г. Сельє заува-жує, що необхідно прагнути до того, що ми самі вважаємо гідним. Не варто братися за непосильні завдання, адже в кожного є своя вершина. Для одних вона близька до максимуму, для інших - до мінімуму людських можливостей. У межах власних потенційних даних слід зробити все, на що здатна людина. Досягнення високої майстерності - чудова мета. Наявність ідеалу є найбільш узагальне-ним уявленням про максимально можливий рівень розвитку осо-бистості й реалізації її потенціалу. Ідеал - це не ілюзія, він має об'єктивний характер. Національний виховний ідеал, випливаючи з народних традицій і вірувань, звичаїв, з конкретних ціннісних орієнтацій і потреб, не повинен заперечувати загальнолюдських цінностей (чесність, порядність, відповідальність, любов до Батьків-щини). Підтверджуючи, поглинаючи загальновизнані цін-ності, національний виховний ідеал доповнює їх тими рисами, які передусім відповідають духовності конкретного народу.

Життєва зрілість - це той період, коли людина починає віддава-ти суспільству все, що свого часу від нього отримала. І тут важко сказати, де межа між отриманим і повернутим, між розумним спо-живачем і добросовісним виробником матеріальних і духовних цінностей. Жодними бухгалтерськими підрахунками не перевірити міжособистісні стосунки, моральна сила яких у безкорисливості: взаємини між людьми не зможуть яскраво проявитися, якщо постійно бути стурбованим тим, хто від них що отримає. Водночас, спілкуючись з іншими, людина, безперечно, змінюється й сама. У зв'язку з цим дуже важливо вивчати ті властивості взаємовідносин і прояви людської віддачі, які збагачують саму особистість (фізично, інтелектуально, морально, естетично, професійно, емоційно). При цьому, щоправда, варто зрозуміти, чим є «допомога», яка веде до взаємного спустошення: можна так «допомогти», що це примно-жить лінь, безпомічність, самотність тощо. Отже, співвідношення «отриманого і повернутого» в житті людини має бути збалансова-ним таким чином, щоб воно одночасно сприяло розвиткові суспільства і особистості.

Упродовж життя людина багато разів себе стверджує або ж запе-речує, досягаючи вершин самовдосконалення. Ні на мить не припи-няється боротьба між досягнутим і ще непізнаним, між рівновагою, творчим піднесенням і особистісною кризою. Це закономірний процес соціалізації індивіда. І хоч би яким важким, складним був етап соціалізації, однак людина завжди має можливість зупинитися, осмислити сенс свого існування.

Список використаної літератури

1. Алєксєєнко Т.І. Соціально-педагогічна підтримка дітей групи ризику // Соціальна педагогіка.-2005.-№1.-С.56-60

2. Андрущенко В.П., Бех В.П., Лукаше-вич М.П. Соціальна робота. Книга І.- К.: УДЦССМ, 2001. - 344 с. |з'єд

3. Бондарчук О.І. Психологія сім'ї: Курс лекцій.-К.:МАУЛ,2001.-96 с.

4. Гаврилова Т. Як допомогти сором'язливі дитині // Психолог.-2005.-№8.- С.20-22

5. Гірник А.М. Тренінг комунікативних умінь // Практична психологія та соціальна робота.-2001.-№2.-С.11-16

6. Городяненко В.Г. Соціологія: Підручник.-К.: Видавничий центр «Академія»,2005.- 560 с.

7. Дубасова Т.Комунікативні ігри//Психолог.-2005.-№33. -С. 17-24

8. Капська А.Й. Соціальна педагогіка: Підручник. - Київ: Центр

навчальної літератури, 2003. - 256 с.

9. Мудрик А. В. Социальная педагогика: Учеб. для студ. пед. Вузов. - М.: Издательский центр «Академия», 2000. - 200 с.

10. Орбан-Лембрик Л. Е. Соціальна психологія: Підручник. -К.,2004.- 536с.

Додаток №1

ІГРИ І ВПРАВИ ДЛЯ ДІТЕЙ ЗІ СКЛАДНОЩАМИ У СПІЛКУВАННІ

Гра «Місток»

Гра спрямована на тренування взаєморо-зуміння дітей.

Проводимо на підлозі дві паралельні лінії на відстані ЗО см. Це міст, під ним далеко внизу - швидка гірська річка.

Назустріч одна одній на міст ступають по одній людині. Не користуючись мовою, необ-хідно зрозуміти один одного, що вам потрібно розійтися і, не наступивши при цьому на лінію, пройти кожному у своєму напрямку. Наступити на лінію -- значить зірватися вниз.

Працюють діти парами зі зміною партнерів.

Відповідають на запитання: «З ким у грі почувалися надійно і впевнено?»

У грі яскраво виявляється спрямованість взаємин. Високо цінується бажання й уміння безкорисно допомагати іншим.

Гра «По команді - шикуйсь!»

Граємо у виконання команд. Головна вимога - швидкість. Отже, вишикуйтеся в колону або в шеренгу:

- за іменами за алфавітом;

- за прізвищами за алфавітом;

- за зростом;

- за кольором волосся, починаючи з тем-ного;

- за кольором очей, починаючи з темноокого тощо.

Ця гра спрямована на адаптацію дитини в новому колективі і на згуртування загону.

Гра «Стати іншим»

Ви одержуєте роль і відповідаєте на будь-які запитання від імені персонажа. Всі інші - допитливі кореспонденти радіо і телебачення, газет і журналів.

Ролі:

- переможниця конкурсу краси;

- відомий веселун, базіка;

- дуже серйозна небагатослівна людина, яка не вміє сміятися і жартувати;

- дама-академік, яка зробила важливе відкриття в науці;

- людина-маска без емоцій;

- різка, пряма людина, що не приховує свого невдоволення світом;

- привітна людина, задоволена усім світом і собою.

Гра має корекційний ефект, удосконалює комунікативні навички. Ролі добираються індивідуально кожному (з метою корекції поведінки). Можливі два варіанти:

1. Коли в дитини якась риса розвинута погано, їй пропонують грати людей, наділених цією рисою повною мірою (часто своїх антиподів).

2. Отримана роль має небажану рису перебільшувати до абсурду.

Гра «Жестові етюди»

Один з учасників показує жестами закінчену ситуацію і долучає до неї інших членів групи (наприклад, відкриває кран, миє руки, набирає воду в долоні і передає її по колу, закриває кран, отримує залишки води з іншого кінця, струшує руки). Виконаймо цей жестовий етюд.

Інший учасник виконує інші дії. Наприклад, ритуал діставання, запалювання свічки і передавання її по колу. Призначимо виконавця.

Поєднуємо дві ситуації. У проблемній ситуації виявиться той учасник, що зобов'язаний робити щось із двома предметами і продовжувати гру. Виявіть кмітливість і фантазію.

Гра «Колір жестом»

По черзі кожен зобразить свій улюблений колір жестами. А ми будемо відгадувати. Показувати на предмети подібного кольору неможна.

Гра «Покажи почуття»

Інструкція. Вам відомо, що рух м'язів обличчя, що виражають внутрішній стан, називаються мімікою. Міміка - важливий елемент спілкування.

Зараз кожен одержить завдання зобразити мімікою дві емоції:

- гнів, чекання;

- презирство, прагнення йти на контакт;

- страждання, байдужість;

- страх, іронія;

- подив, святкування;

- радість, обурення;

- спокій, стримане роздратування...

1. Першу з зазначених емоцій ви демонструєте усім для відгадування. Чи легко зрозуміти один одного без слів?

2. Розділимося на пари і побудемо дзеркалом, зображуючи другу задану емоцію. Обговоримо наші труднощі.

Гра «Так чи ні?»

Продовжимо роботу в парі. Один з учасників виражатиме згоду або незгоду, вимовляючи для себе тільки одне слово «так» чи «ні». А партнер має якнайшвидше визначити, яке саме слово з двох ви повторювали про себе. У виграші той, кого правильно зрозуміли, і той, хто відгадав.

Усі майже безпомилково змогли визначити, коли партнер говорив «так» і коли «ні». Річ у тім, що коли ми говоримо «так», то «так» говорить усе наше тіло: воно розслаблюється, особливо це помітно з м'язів обличчя і рук.

Жест, безумовно, важливий знак спілкування. Він допомагає точніше зрозуміти іншого. А в деяких випадках (коли ми, наприклад, не знаємо мови) він може бути єдиним засобом спілкування

Гра «Передача - прийом»

Кожен учасник одержує окреме завдання в конверті. Наприклад- показати жестом радість, захват. Потрібно виконати завдання (передати), а ми будемо відгадувати (приймати).

При утрудненні дозволяється відкрити конверт, прочитати інструкцію і передати задану інформацію. У нашому прикладі захват виражається сплеском рук.

Мімікою не допомагати! Мовне спілкування забороняється!

Завдання для учасників.

Значення жесту:

Привертання уваги.

Дружнє ставлення.

Погроза.

Подяка.

Перемога..

Опис

Піднесена вгору рука з відкритою долонею.

Поплескування по плечу.

Стиснутий кулак. Рух вказівним пальцем.

Притиснута до грудей долоня.

Рукостискання. Підняті руки зі зчепленими «замком» кистями.

Піднята рука зі стиснутим кулаком.

Піднятий вгору великий палець руки при стиснутому кулаку.

Рух кисті або передпліччя в напрямку до тіла.

Підняті вгору руки з відкритими долонями, зверненими до партнера.

Гра «Поступися місцем»

Важливо не тільки визначати зміст інтонації співрозмовника, а й самому вибирати правильний тон.

Одному учасникові дається завдання зобразити пасажира, що не помічає нікого навколо. Він поступиться місцем, забере із сидіння портфель, тільки якщо йому захочеться.

Завдання для інших: звернутися по черзі до цього пасажира так, щоб він виконав ваше бажання.

Обговоримо, який тон переконав пасажира.

Гра «Приміряння ролей»

Кожний примірить три ролі - агресивну, невпевнену й упевнену в собі людину.

Зразок. Уявіть собі, що ваш знайомий забув повернути вам вашу річ (книгу, викрійку тощо).

Агресія: «Ти, нарешті, принесеш мій журнал? Скільки разів можна нагадувати: я хочу його одержати завтра!»

Невпевненість: «Вибач, якщо моя викрійка тобі не потрібна, то чи не могла б ти її повернути ?»

Упевненість: «Ми домовилися, що ти повернеш мені модель вчасно. Буду вдячний, якщо саме завтра ти принесеш мені її».

Ігри, що імітують події розповідей, загадок, байок, віршів, допомагають зняти психоемоційне напруження, розвинути в дітей здібності розуміти, усвідомлювати свої і чужі емоції, правильно їхній виражати і повноцінно переживати, усе це стимулює емоційний стан дітей, приводить до поліпшення самопочуття і настрою.

«Вітер дме на...»

Зі словами « Вітер дме на...» ведучий починає гру. Щоб учасники гри побільше довідалися про інших, запитання можуть бути такими: «Вітер дме на того, у кого світле волосся» - усі світло-волосі збираються в одну купку. «Вітер дме на того, у кого... є сестра», «хто любить тварин», «хто багато плаче», «у кого немає друзів» тощо.

Ведучого необхідно змінювати, даючи можливість кожному запитувати учасників.

«Знайди друга»

Вправа виконується серед дітей. Одній половині зав'язують очі, дають можливість походити по приміщенню і пропонують знайти впізнати інших. Довідатися можна за допомогою рук, обмацуючи волосся, одяг, руки. Потім, коли друга знайдено, гравці міняються ролями.

«Секрет»

Усім учасникам ведучий роздає по «секрету» із красивої скриньки (ґудзик, намистинку, брошку, старий годинник тощо), кладе в долоньку і затискає кулачок. Учасники ходять по приміщенню і знаходять способи умовити кожного показати йому свій секрет.

Зауваження: ведучий стежить за процесом обміну секретами, допомагає боязким знайти спільну мову з кожним учасником.

«Рукавички»

Для гри потрібні вирізані з паперу рукавички, кількість пар дорівнює кількості пар учасників гри. Ведучий розкидає рукавички з однаковим орнаментом, (але не розфарбованим) по приміщенню. Діти ходять по залу. Відшукують свою «пару», відходять у куточок і за допомогою трьох олівців різного кольору намагаються якнайшвидше однаково розфарбувати рукавички.

Зауваження: ведучий спостерігає, як орга-нізують спільну роботу пари, як ділять олівці, як при цьому домовляються. Переможцю вітають.

«Складемо історію»

Ведучий починає історію: «Жили собі...», наступний учасник продовжує, і так далі по колу. Коли черга знову доходить до ведучого, він направляє сюжет історії, робить осмисленим, вправа триває.

«Гусениця»

Гравці стають у лінію, тримаючись за плечі. Перший учасник - «голова», останній - «хвіст» гусениці. «Голова» повинна дотягтися до «хвоста» і торкнутися його. «Тіло» гусениці суцільне. Як тільки «голова» схопила «хвіст», вона стає «хвостом». Гра продовжується доти, доки кожен учасник не побуває в двох ролях.

«Дружба починається з усмішки...»

Ті, хто сидить у колі, беруться за руки, дивляться сусідові в очі і мовчки дарують йому по черзі добру усмішку.

«Добра тварина»

Учасники стають у коло і беруться за руки. Ведучий тихим голосом говорить: «Ми - одна велика добра тварина. Давайте послухаємо, як вона дихає!» Усі прислухаються до свого подиху, подиху сусідів. «А тепер подихаємо разом!». Вдих - усі роблять крок уперед. Видих - усі роблять крок назад. Вдих - усі роблять 2 кроки вперед, видих - усі роблять 2 кроки назад. «Так не тільки дихає тварина, так само чітко і рівно б'ється її велике добре серце. Стукіт - крок уперед, стукіт - крок назад тощо».

«Компліменти»

Сидячи в колі, усі беруться за руки. Дивлячись в очі сусіду, треба сказати йому кілька добрих слів, за щось похвалити. Інший киває головою і говорить: «Спасибі, мені дуже приємно!» Потім він дарує комплімент своєму сусідові, вправа проводиться по колу.

Попередження:

Деякі діти не можуть сказати комплімент, їм необхідно допомогти. Можна замість похвали просто сказати «смачне», «солодке», «молочне» слово.

Якщо дитині складно зробити комплімент, не чекайте, коли засумує її сусід, скажіть комплімент самі.

«На що схожий настрій?»

Учасники гри по черзі говорять, на яку пору року, природне явище, погоду схожий їхній сьогоднішній настрій. Почати порівняння краще дорослому: «Мій настрій схожий на білу пухнату хмарину в спокійному блакитному небі, а твій?» Вправа проводиться по колу. Дорослий узагальнює - який сьогодні у всієї групи настрій: смутний, веселий, смішний, злий тощо. Інтерпретуючи відповіді дітей, врахуйте, що погана погода, холод, дощ, похмуре небо, агресивні елементи свідчать про емоційне неблагополуччя.

Додаток № 2

ІГРИ ТА ВПРАВИ НА ЗНЯТТЯ СТРАХІВ І ПІДВИЩЕННЯ ВПЕВНЕНОСТІ В СОБІ

«Кораблик»

Необхідна невелика ковдра. Кількість гравців - мінімум 2 дорослих і дитина (або 5-6 дітей). Ковдра - це корабель, красивий вітрильник. Діти-матроси. Одна дитина - капітан. Капітан любить свій корабель і вірить у своїх матросів. Грою керує дорослий. Він пояснює капітану завдання - бути в центрі корабля, у момент сильної бурі він має гучним голосом дати
матросам команду: «Кинути якір!», або «Стоп машина!», або «Усі наверх!», щоб врятувати корабель і матросів. Потім матроси беруться за
краї ковдри і починають повільно розгойдувати корабель. По команді ведучого «Буря!» хитавиця підсилюється. Капітанові нагадують про його
завдання. Як тільки він гучним голосом прокричить команди, «корабель» спокійно опускається на підлогу, капітанові усі тиснуть руку і хвалять його.

«Гармонійний танець»

У грі беруть участь двоє. Один закриває очі (краще надягти пов'язку). Стають один навпроти одного, легко торкаються долонями. Звучить плавна музика. Ведучий робить плавні рухи руками, тілом, присідає, злегка відходить убік, уперед, назад. Слід повторювати рухи ведучих.

Попередження: не допускати зміни ролей, тобто учасник не повинен вести ведучого.

Можна дозволити дитині виконувати вправу спочатку з відкритими очима.

«Намалюй свій страх, подолай його»

До вправи бажано поговорити з дитиною: «Чого ти боїшся, коли тобі буває страшно, чи було таке, коли ти сильно злякався». Потім дитині пропонують намалювати те, чого вона боїться. Необхідний великий аркуш паперу, олівці або фарби. Після малювання ще раз поговоріть, чого ж конкретно дитина боїться. Потім візьміть ножиці і попросіть дитину розрізати «страх» на дрібні шматочки, а дрібні - ще на дрібніші, допоможіть дитині в цьому. Коли страх розсипається на малюсінькі шматочки, покажіть дитині, що тепер його зібрати неможливо. Загорніть ці дрібні шматочки у великий папір, підійдіть до смітника і викиньте туди, потім з дитиною сходіть і викинете все сміття - воно вам не потрібно, його відвезуть, спалять, а разом зі сміттям спалять і «страх», і більше його ніколи не буде.

Зауваження: повторіть вправу через 1-2 тижні! Подивіться, що змінилося в зображенні страху (колір, сюжет, композиція), і робіть це до того моменту, поки не побачите здивований вираз обличчя дитини у відповідь на прохання: «Намалюй свій страх».

«Художники-натуралісти»

Для виконання цього завдання батьки теж повинні попрацювати над своїми страхами й упередженнями.

Візьміть великий аркуш білого паперу або шматок старої шпалери і покладіть на клейонку або газети. Перед гравцями поставте блюдцями з рідкими фарбами. Дозвольте собі і дитині малювати не пензликами, а пальцями, кулачками, долоньками, ліктями, ногами, щічками, носиком. Сюжет малюнка можна вибрати кожному: «Падає листя», «Сліди невидимих звірів», «Фантастична планета», «Різнобарвна мозаїка» тощо.

Зауваження: після вправи бажано добре помитися, згадуючи те відчуття свободи і радості, яке всі відчули.

Добре проводити цю вправу на природі перед купанням і всім разом відмивати один одного.

«Дизайнери»

Для гри необхідні тюбики губної помади. Грати можна всією родиною із друзями дитини. Кожний одержує по тюбику і йому дозволяється підійти до будь-якого учасника і «красити» його обличчя, руки, ноги. У результаті гри ви побачите зовсім інших гравців.

Стежте, щоб «прикрашали» всіх, не забу-вайте дозволяти «прикрашати» себе. Порада: після гри добре відмийтеся.

«Маски»

Мінімальна кількість учасників - 2, але чим більше, тим цікавіша й корисніша гра. Необхідна фарба і папір, липка стрічка. На папері малюють страшні маски, потім кожен учасник примірює собі кожну, залишається в ній якийсь час, можна потанцювати «дикі танці», побігати, поганятися один за одним. Потім відбувається ритуал зняття масок, усі беруться за руки, усміхаються один одному, можна плавно потанцювати.

Порада: щоб закріпити маски на обличчі, краще використовувати липку стрічку або пластир.

«Розкажи про свій страх» .

Мінімальна кількість учасників - 2, чим більше, тим продуктивніша вправа. У тісному довірчому колі дорослий розповідає про дитя-чі страхи: «А от коли я був таким, як ти, то...» Потім ставить запитання: «А у вас було таке? », «Хто чого боїться?» Діти за бажанням розпо-відають про ситуації, коли їм було страшно.

Ведучий щоразу просить піднести руку тих, в кого було щось схоже.

Застереження: стежите, щоб сюжети роз-повідей були несхожими, обговоріть усі мож-ливі дитячі страхи: темряви, самітності, смер-ті, чужих людей, тварин, злих казкових геро-їв тощо.

Додаток №3

ІГРИ І ВПРАВИ НА ЗНИЖЕННЯ АГРЕСІЇ ТА ОСЛАБЛЕННЯ НЕГАТИВНИХ ЕМОЦІЙ

«Іди, злість, іди!»

Гравці лягають на килим по колу. Між ними подушки. Закривши очі, вони починають бити ногами по підлозі, а руками по подушках з голо-сним лементом: «Іди, злість, іди!» Вправа про-довжується 3 хвилини, потім учасники по команді дорослого лягають у позу «зірки», широко розсунувши ноги і руки, і спокійно лежать, слухаючи музику 3 хвилини.

Застереження: стежите, щоб, вдаряючи руками по подушці, діти не били по руках сусіда.

МЕТОДИ САМОРЕГУЛЯЦІЇ ТА ЗНЯТТЯ ПСИХОЕМОЦІЙНОГО НАПРУЖЕННЯ В ДІТЕЙ

«Прокидайся, третє око!» (для дітей з 5 років)

«Людина бачить не тільки очима. Мудрість і розум, витримка і спокій можуть прокину-тися у твоєму третьому оці. Витягни вказів-ний палець, напруж його і поклади на чоло між бровами над носом. Тут твоє третє око, око мудрості. Промасажуй цю точку, примовляючи: «Прокидайся, третє око, прокидайся, третє око...» (6-10 разів).

«Скинь утому»

«Підведися, розстав широко ноги, зігни їх у колінах, зігни тіло і вільно опусти руки, розправ пальці, схили голову до грудей, від-крий рот. Злегка покачайся в боки, вперед, назад. А зараз різко трусни головою, руками, ногами, тілом. Ти струсив всю втому, повто-ри ще».

«Заряд бадьорості» «Сядь вільно. Витягни вперед руки і при-готуй два пальчики: великий і вказівний. Візьмися ними за кінчики вух один зверху, інший знизу вушка. Промасажуй вушка: «Вушка, вушка чують все!» (10 разів в одну сторону і 10 - в іншу). А тепер опусти руки. Приготуй вказівний палець, витягни руку і постав його між бровами над носом. Промасажуй цю точку зі словами: «Прокидайся, третє око!» Склади пальці рук у жменьку, зна-йди внизу шиї ямку, поклади туди руку з словами: «Я дихаю, дихаю, дихаю!» - промасажуй ямку 10 разів в одну сторону і 10 разів в іншу. Молодець! Ти бачиш, чуєш, відчуваєш!»

Застереження: дорослий стежить за силою натиску на важливі точки життєдіяль-ності і правильністю знаходження точок.

«Дихай і думай красиво»

«Коли ти хвилюєшся, спробуй красиво і спокійно дихати. Заплющ очі, глибоко вдих-ни і подумки скажи:

- скажи: «Я - птах», - видихни, вдихни;

- скажи: «Я - камінь» - видихни, вдихни;

- скажи: «Я - квітка» - видихни, вдихни;

- скажи: «Я спокійний» - видихни. Ти справді заспокоїшся».

«Врятуй пташеня»

Уяви, що в тебе в руках маленьке безпо-мічне пташеня. Витягни руки долонями вверх. А тепер зігрій його, повільно, по одному паль-чику склади долоні, сховай в них пташеня, подихай на нього, зігріваючи своїм рівним, спокійним подихом, приклади долоні до своїх грудей, віддай пташеняті доброту свого серця і подиху. А тепер розкрій долоні і ти побачиш, що пташеня радісно злетіло, посміхнися йому і не сумуй, він ще прилетить до тебе!»

«Зламана лялька»

Іноді іграшки ламаються, але їм можна допомогти. Зобрази ляльку, у якої обірвалися мотузочки, що тримають голову, шию, руки, тіло, ноги. Вона вся «розбовталася», з нею не хочуть гратися, потруси всіма розламаними частинами одночасно. А зараз збирай моту-зочки - повільно, обережно з'єднай голову і шию, випрями їх, тепер розправ плечі й закріпи руки, подихай рівно і глибоко - і на місці буде тулуб, випрями ноги. Усе - ти сам пола-годив ляльку тепер вона знову красива, з нею всі хочуть гратися!»

Додаток №4

ВПРАВИ НА РОЗВИТОК УМІННЯ ВІДЧУВАТИ НАСТРІЙ І

СПІВЧУВАТИ ІНШИМ

«Фотографія»

Розгляньте з дитиною свій сімейний аль-бом. Показуючи фотографії її самої і близь-ких, розпитуйте, який настрій був у них при цьому, що вони відчували: подив, переляк, радість, смуток тощо. Там, де дитині складно, допоможіть їй, розкажіть про ситуації, коли було зроблено фотографію. Вправа дає змогу дитині розвивати розуміння почуттів і емо-цій, зміцнює сімейні зв'язки.

«Як ти сьогодні почуваєшся?» (для дітей з 5 років)

Дитині пропонуються картки з зображен-ням різних відтінків настроїв. Вона має вибра-ти ту, яка найбільше схожа на її настрій, на настрій мами, батька, друга, кішки тощо.

«Класифікація почуттів» (для дітей з 5 років)

Дитина розглядає ті самі картки й розкла-дає їх за ознаками:

- які подобаються;

- які не подобаються.

Потім необхідно назвати емоції, зобра-жені на картках, поговорити, чому вона так їх розклала.

Вправа «Ромашка»

Інструкція: 5-6 стільців у центрі. 5-6 стільців у зовнішньому колі - «пелюстки». Учасники розсаджуються по стільцях.

Завдання:

- подивитися один одному в очі;

- учасники говорять один одному про те, що вони бачать в інших (одяг, зачіску, усміш-ку тощо);

- учасники попарно намагаються здо-гадатися і розповісти один одному, якими вони були у дитинстві, відповісти, наскільки це так;

- учасники попарно кажуть, що між ними спільного;

- визначити, чим ми відрізняємося один від одного: інтересами, характером, поведін-кою тощо.

НЕВЕРБАЛЬНІ ЗАСОБИ СПІЛКУВАННЯ

Подарунок: жестами, мімікою показати, який подарунок «дарують». Усі вгадують, який.

Повідомлення: повідомити жестами, пові-домлення слід вгадати.

Вправа «Передача почуттів»

Усі стають у шеренгу, перший поверта-ється до другого і передає йому мімікою почут-тя (радість, гнів, сум, подив тощо), другий має передати наступному це саме почуття. В останнього запитують, яке почуття він отри-мав, і порівнюють з тим, яке почуття було передано спочатку і як кожний розумів отри-мане ним почуття. (Невербальне спілкування)

Вправа «Інтерв'ю»

Дві групи: 1 - журналісти, що беруть інтерв'ю, 2 - кожен вибирає, ким він буде, чию роль візьме (спортсмен, боксер тощо). Він має відповідати на запитання журналістів.

Обговорення: чи легко, спілкуватися від імені іншого ?

Вправа «Спілкування без слів»

Інструкція: вправа виконується мовчки. Учасники стають у два кола обличчям один до одного. Зовнішнє і внутрішнє коло руха-ються в протилежні боки. Ті, що опинилися навпроти один одного, утворюють пару. Ведучий просить їх:

- Заплющте очі і привітайтеся за допо-могою рук.

- Відкрити очі і рухатися далі. Знову по команді утворюються пари, що одержують завдання.

- Покладіть руки на плечі один одному, подивіться протягом хвилини в очі партнеро-ві, посміхніться, відпустіть руки і починайте рухатися далі.

- «Стоп»: помиріться руками.

- Висловте підтримку за допомогою рук.

- Попрощайтеся,

Після вправи учасники обмінюються почуттями.

Вправа «Мої сильні сторони»

Інструкція: усі сідають у коло. Кожен член групи повинен розповісти про свої сильні сто-рони, про те, що він любить, цінує в собі, про те, що дає йому почуття внутрішньої впевне-ності і довіри до себе. Важливо, щоб він не при-меншував своїх переваг, не критикував себе, не говорив про свої помилки і недоліки (ця вправа спрямована на уміння позитивно мис-лити про себе і чітко викладати свої думки).

«Спілкування без слів»

Дітям пропонується сказати щось жестами, уявивши, що вони відділені склом, через яке не проникають звуки. Тему можна запропонувати, наприклад: «Ти забув надягти шапку, а на вулиці дуже холодно», «Принеси мені склянку води, я хочу пити». Після гри з'ясувати, наскільки точно діти зрозуміли один одного.

Гра спрямована на розвиток уміння пере-давати думки і почуття за допомогою міміки і виразних рухів.

«Способи підвищення настрою»

- усміхнутися собі в дзеркало;

- спробувати розсміятися;

- зробити добру справу іншому;

- згадати про щось хороше;

- намалювати собі картинку тощо.

«Психологічний автопортрет»

Діти по черзі намагаються назвати якнай-більше відповідей на запитання: «Хто я? » Для опису себе використовуються характеристики, риси, інтереси і почуття, кожне речення починається із займенника «Я». Наприклад, «Я - дівчинка», «Я - людина, що займається спортом», «Я - хороша людина». Ця гра дає дітям можливість подивитися на себе з боку.

Додаток №5

ЦИКЛ БЕСІД, СПРЯМОВАНИХ НА ЕФЕКТИВНЕ СПІЛКУВАННЯ

ДІТЕЙ

Наприклад, «Кого ми називаємо добрим (чесним, ввічливим тощо)».

Разом з дітьми виробляють правила того, як розвинути в собі ці якості.

Доброта

Правила доброти:

- допомагати слабким, маленьким, хворим, старим, знедоленим;

- пробачати помилки інших;

- не заздрити;

- жаліти інших.

Чесність. «Як дотриматися свого слова?»

Правила чесності:

- сказав - зроби;

- не впевнений - не обіцяй;

- помилився - зізнайся;

- забув - попроси пробачення;

- говори те, що думаєш;

- не можеш сказати правду - поясни чому;

- не видавай чужу таємницю.

Ввічливість

Правила ввічливості:

- це уміння поводитися так, щоб іншим було приємно з тобою;

- будь завжди привітний: вітайся при зустрічі, дякуй за допомогу, ідучи - попро-щайся;

- не змушуй про себе хвилюватися;

- не вередуй, не гарячкуй. Твій каприз може зіпсувати настрій іншим.

Додаток №6

ТРЕНІНГИ НА СПІЛКУВАННЯ

ВПРАВА "Потиснемо руки"

Ведучий пропонує всім встати і привітатися, потискаючи руку і називаючи своє ім'я (тренінгове ім'я). Головне - привітатися з кожним. Пі-сля того, як вправа зроблена ь всі стали в коло, ведучий запитує: "Подивіться один на одного уважно. Ви з усіма привіталися?". Якщо ви-явиться, що-якась пара не привіталася, їм пропонують потиснути один одному руку. Після того, як всі сіли в коло, ведучий запитує в групи: «Як себе почуваєте?», «Можна-розпочати роботу?». Можна запропонувати учасникам оцінити готов-ність до заняття за 10-бальною шкалою: 10 балів - повністю готовий працювати "тут і тепер"; 1 бал -- зовсім-не готовий. Після того,, як учасники оцінюють свою готовність, можна запитати у того, чия готовність найнижча: "Що треба зроби-ти, щоб ваш стан змінився і ви могли розпочати *'.заняття?".

Вправа спрямована на створення в групі більш розкутої атмосфери, на досягнення стану, який дозволив би ефективно працювати.

ВПРАВА "Мовчазне привітання"

Кожний учасник по черзі виходить у-коло і мо-вчки вітається з усіма. Члени групи повторюють його привітання. Наступний учасник має привіта-тися з групою способом, який не використовува-вся. Після виконання вправи можна, запитати у групи: "Як себе почуваєте? ", "Чиє. .вітання вам особливо запам'яталося і чому?". Мета вправи - допомогти кожному ..учаснику абстрагуватися від проблем, зануритися у ситуа-цію "тут і тепер". Обговорення вітання, яке сподобалося, допомагає встановленню. позитивного контакту при спілкуванні.

ВПРАВА "Який я є і яким хотів би бути"

Кожен з учасників має продемонструва-ти жестами, мімікою, звуками, яким він є, і потім - яким хотів би бути. Ве-дучий акцентує увагу на тому, хто демонстрував, який він є. Ведучий може запропонувати учасникам відга-дувати почуття, які зображує їх товариш.

ВПРАВА "Розвеселити партнера"

Вправа виконується в парах. Один з учасни-ків згадує про щось сумне, набуває пригнічено-го вигляду. Інший учасник має розвеселити пар-тнера, викликати в нього посмішку. Забороня-ється застосовувати фізичний контакт. Коли вправа виконана, учасники міняються ролями. Після того, як вправу виконали обидва учасни-ки, їм пропонується обговорити, якими засоба-ми це було досягнуто, чи були складності у ви-конанні вправи.

Вправа сприяє усвідомленню, що успішність у зміні емоційного стану партнера залежить від врахування індивідуальних особливостей люди-ни, гнучкості у виборі засобів впливу.

ВПРАВА "Розвеселити сумного"

Групі пропонується розвеселити учасника, якому сумно (ведучий має отримати згоду цього учасника на участь у вправі). Досягти цього тре-ба, використовуючи тільки словесні засоби: мож-на говорити щось приємне, розповідати історії то-що. Після виконання вправи в учасника запиту-ють, що саме його розвеселило, а що залишило байдужим.

Вправа поліпшує клімат у колективі, дозволяє усвідомити широкі можливості впливу на емоцій-ний стан інших людей.

Гра на володіння своїм тілом

«Долоня в долоню». Діти притискають долоньки й у такий спосіб рухаються по кімнаті, у якій можна встановити різні перешкоди, які пара має подолати. Це можуть бути стілець або стіл. У грі можуть брати участь пари: дорослий - дитина.

«Неіснуюча тварина» - дитина вигадує тварину, якої насправді-не існує. Потім вона має зобразити тварину, пройти, як ця тварина. Зображення відбувається під музику. Інші діти вгадують, яка це тварина: весела чи сумна, добра чи зла тощо.

Гра на довіру

«Сліпий і поводир». Вправа в парах. Один з учасників - «сліпий», інший - його «поводир», кожен має провести «сліпого» через різні перешкоди, що створені заздалегідь (меблі, столи, стільці, також перешкодою можуть бути інші люди). У «сліпого» зав'язані очі. Мета: «поводир» має провести його так, щоб той не спіткнувся, не впав, не забився. Гра сприяє розвитку довіри. Після гри обговорити її, що почували, будучи «сліпим» і «поводирем», чи було затишно в цих ролях.

Додаток № 7

Як допомогти сором'язливі дитині

Допомога дитині в подоланні сором'язли-вості - нелегке завдання для шкільного психолога, але його можна розв'язати. Зупинимося на роботі психолога з подолан-ня сором'язливості в молодших школярів.

Найефективніший засіб впливу на сором'язливих, неконтактних дітей - групові форми роботи, метою яких є:

- формування стійких поведінкових меха-нізмів, що забезпечують дитині на доступному їй рівні стабільність у саморегуляції внутрішніх афективних процесів та емоційну адекватність у контактах з навколишнім світом;

- тренування взаємодії дитини з дорослими й дітьми.

На першому етапі найголовнішим завданням психолога є встановлення емоційного контакту із сором'язливою дитиною. Насамперед необхідно з'ясувати, у яких випадках дитина не хоче спілкуватися, а в яких не може. Для цього потрібно завоювати її довіру, змусити забути про негативний досвід, відновити і зміцнити потребу в спілкуванні.

Спілкування має відбуватися у спокійній атмосфері. Тому важливо, щоб дизайн кабінету, в якому проводять заняття, сприяв соціальним контактам дітей.

Універсальний засіб навчити спілкуватися - гра, оскільки вона може змінити ставлення людини до себе та інших, її психічне самопочуття, соціальний статус, способи вза-ємодії в колективі.

Ігри для сенсорної стимуляції «Чарівні перевтілення»

Діти стоять у колі.

Психолог. Чарівник перетворив вас на вітер. Спробуйте зобразити:

а) злий зимовий вітер:

б) осінній холодний вітер;

в) теплий, ласкавий літній вітерець.

Психолог бере участь у грі й коментує дії дітей.

Зобрази відгадку

Психолог. Зараз ми з вами спробуємо від-гадати загадки. Не можна вимовляти відгад ку вголос. Треба мовчки, за допомогою жестів і міміки, зобразити предмет, про який ітиметься в загадці.

Ніг немає, а ходить, рота немає, а скаже - коли спати, коли вставати, коли роботу починати. (Годинник.)

Біжать по доріжці Дошки та ніжки. (Лижі.)

Спочатку завдання виконують тільки охочі. Потім вибирають один з варіантів відповіді. Усі діти, стоячи в колі, зображують предмет, озвучуючи свої дії.

Тварини, які співають

Психолог. Уявіть, що тварини вміють співати. Як, на вашу думку, звучатиме пісня «Усмішка» (муз. В. Шаїнського, сл. М. Пляц-ковського) у виконанні корови; «Пісня про коника-стрибунця» (муз. В. Шаїнського, сл. Н. Носова) у виконанні собаки?

Дорослий може дати зразок: показати, як би кішка співала «Пісню крокодила Гени» (муз. В. Шаїнського, сл. А. Тимофєєвського).

Дощик

Перед кожною дитиною - ванночка й лійка з водою.

Психолог. Ви - дощові хмаринки, що пливуть по небу.

Діти ходять по колу, зображуючи хмаринки.

Психолог допомагає дітям озвучити їхні дії:

«Я - хмаринка, хмаринка, хмаринка. Я - хмаринка, схожа на слона (зайчика тощо)»

Після сигналу усі зупиняються й беруть лійки.

Психолог. А тепер пішов маленький веселий дощик. Кап-кап-кап.

Вгадай, хто це (що це)

Дитині зав'язують очі, і вона навпомацки має визначити, хто перед нею стоїть (який предмет перед нею лежить).

Подолання страху

Сором'язливі діти бояться рухатися, тан-цювати під музику, тому вправи, що сприяють подоланню цього страху, ускладнюють поступово.

Діти виконують ритмічні дії (напри-клад, зображують осіннє листя, яке опадає з дерев). У цей час психолог наспівує якусь мелодію.

Діти, роблячи ритмічні рухи, наспіву-ють мелодію разом із психологом.

3. Інсценування пісні.

Спочатку діти слухають пісню. Потім пропонують свої варіанти: розподіляють ролі, обирають характерні жести, рухи для діючих осіб.

Під час вистави діти хором виконують пісню.

Потрібно починати з досить простих для інсценування пісень.

4. «Добери мелодію».

Дітям пропонують прослухати фрагмен-ти з трьох музичних добутків. Потім ставлять запитання: «Як ви вважаєте, яка з цих мело-дій найкраще змальовує танець вітру (дощу, сніжинок, ведмедя, метелика)?»

5. Танці з предметами (стрічками, прапорцями, м'ячами). Дітям показують кілька простих танцювальних рухів і просять повторити їх під музику.

6.Створення танцю.

Прослухавши мелодію, діти придумують танцювальні рухи, визначають їхню послі-довність. Потім усі разом розучують танець.

Такі ігри допомагають подолати й мотор-ну скутість сором'язливої дитини.

За допомогою читання

У сором'язливих дітей нерідко погано сформовані навички мовного спілкування. Така дитина ухиляється від того, щоб пер-шою почати розмову, якусь справу, вислови-ти нову ідею, поставити запитання або добро-вільно запропонувати свої послуги. Спілкуючись з однолітками, вона говорить менше, ніж інші, рідко перебиває співроз-мовника.

Тому важливо навчити сором'язливих дітей діалогічних форм взаємодії.

Чудовим матеріалом для розвитку мовно-го особистісного спілкування дитини і дорос-лого є книги. Спільне читання та обговорен-ня прочитаного сприяє концентрації уваги дітей на словах дорослого, опора на картин-ки полегшує мовне спілкування молодших підлітків з дорослим. При цьому потрібно не тільки читати текст, а й організовувати бесі-ду: запитувати дітей, що їм запам'яталося, хто з персонажів сподобався, хто викликав ворожість і чому.

Якщо якійсь дитині складно висловити своє становлення, дорослий може висловити спочатку свою думку. Головне при цьому - не вимагати від дитини того, чого вона не може, до чого ще не готова, не примушувати її висловлюватися й аргументувати свою думку, якщо вона цього ще не вміє.

Слід поступово переводити бесіду від конкретної книжки до загальної теми, що стосується життя дітей і їхнього оточення.

Наприклад, можна запитати, кого з дру-зів дитині нагадують персонажі книги, як вона сама вчинила б у цій ситуації тощо. Потрібно говорити з дітьми на різні теми: про взаємини з друзями, про те, що їм подобаєть-ся і що не подобається.

Ігрова імпровізація

Коли в дітей з'являється активність у діа-лозі, їм пропонують взяти участь в імпрові-зації: члени групи разом складають казку або малюють картину. Після цього можна перейти до розігрування відомих казок.

Кожен член групи отримує роль.

Казку можна розіграти за допомогою паперових фігур або ляльок. Діти також можуть виконувати ролі самі.

Під час розподілу ролей треба врахову-вати, чи ця роль позитивно вплине на дитину. Сором'язливим дітям пропонують зобра-жувати таких казкових персонажів, для яких досягнення мети пов'язано з героїчною пове-дінкою.

Отже, у поле зору дитини частіше потрап-ляють соціальні ситуації, у яких треба діяти за певними правилами. Вона починає цікавитися, чому якийсь герой учинив неправильно, як можна виправити становище, «щоб нікому не було погано»! Це допомагає опанувати різні зразки поведінки.

Для розвитку мовної регуляції своїх дій дитині корисно виконувати вправи, у яких вона керує діями однолітка або дорослого. Це можуть бути ігри, де дитина виступає в ролі вихователя або вчителя.

Для підвищення самооцінки

Підвищити самооцінку й сформувати впевненість у собі сором'язливій дитині допо-можуть спеціальні завдання.

Психолог. Згадай, якими ласкавими іменами тебе називали інші люди.

Розкажи про себе все найкраще (тут потрібно орієнтувати дитину тільки на позитивний опис, уникаючи «але...» і «якщо...»).

Назви свого товариша ласкавим ім'ям.

Перелічи, що ти любиш найбільше.

Люди оцінюють нас за нашими вчинками; спробуй згадати свій учинок, який тобі найбільше подобається.

Люди часто кажуть про нас хороше і погане, спробуй згадати про себе теплий відгук. Чому це тобі запам'яталося?

Похвали свого товариша.

Контакти з іншими

Для того щоб навчити дитину вступати у взаємодію з іншими дітьми, можна використати такий методичний прийом.

Серед дітей вибирають асистента, який легко й вільно іде на контакт, може додержуватися інструкцій дорослого й концентруватися на завданні мінімум десять хвилин. Його мета - залучити сором'язливу дитину до гри або до роботи. Але асистент заздалегідь має бути готовий отримати відмову, особливо на початку контакту. Тому психолог попередньо програє з асистентом ситуації, у яких відіграє роль неконтактної дитини. Асистент має зрозуміти, що це означає - отримати відмову.

До того ж помічник психолога має знати про ігри й заняття, які подобаються сором'язливій дитині.

Заохочується будь-яка спроба асистента налагодити контакт із партнером.

Прищеплюючи сором'язливій дитині інтерес до спільних дій, заохочуючи її активність, необхідно пам'ятати, що в цілеспрямованій діяльності вона зазвичай легко стомлюється. Тому потрібно давати їй відпочинок до того, як спільна робота стане неприємною, слід переорієнтувати на іншу діяльність (малювання, конструювання, прослуховування музичних творів тощо). Навіть похвалу потрібно дозувати.

Часто дорослі самі формують у дітей сором'язливість. Іноді вони незаслужено навішують на дитину ярлик сором'язливої; іноді залишаються нечутливими до сором'язливості; іноді навіть створюють умови для її появи. Тому психологу належить провідна роль у навчанні педагогів і батьків особливих прийомів виховання сором'язливої дитини.

Страницы: 1, 2, 3